Мірза до мандрівника
На стіл аллахові любові перші грона
Узято тут колись; перлини осяйні
Із моря ніжності та розкоші - труні
Були тут віддані, на смерті темне лоно.
Окрила забуття і часу їх заслона,
Над ними зносяться тюрбани кам'яні,
Неначе бунчуки у демонській війні;
Гяур їх імена тут креслить беззаконно.
О рози райські! Вам на схилі чистоти
Під листям сорому судилось одцвісти,
Не осквернили вас лихі невірні очі.
Чужинець молодий тепер сюди ступив,-
Дозволив я йому, прости мене, пророче! -
З чужинців перший він сльозу отут зронив.
