М і р з а і м а н д р і в н и к
М і р з а
Молися, попусти повіддя, одвернися,
Тут кінським маєш ти довіритись ногам:
Це кінь-розумниця! Він обирає сам
Безпечнішу тропу; поглянь - укляк, піднісся,
Завис над скелею! Додолу не дивися,
Бо оком дна ніяк не досягнеш ти там,
Рукою не махай - не дано крил рукам! -
I навіть думку ти пускати бережися,
Мов бідний якорець в незнану глибину:
Не зачепившися, у водоверть жахну
Потягне човника той якорець до страти.
М а н д р і в н и к
Я, мірзо, подививсь! В отворі тім земнім
Я бачив... що таке - по смерті розповім,
Бо мовою живих того не розказати.
