- Куди ж ти, куди? - каже вершнику віршник. -
Ущелина челюсті щирить, мов піч!
Де ступиш ногою - потонеш у гною,
Могила поглине, понівечить ніч.
- А знаєш, - плете полохкий палахкому, -
Тумани затлумлять твій шлях до мети,
І погляд твій пильний чи бачить там спальню,
Де пасткою пустка враз пискне: "Лети!"?
- Ти бачиш он птаха? - жах зуху на вухо
Шепоче. - Шурхоче чорнюще в гіллі!
Слідком щось слідкує, ступає, стовпіє!
Ти згинеш - он пляма горить на чолі...
- Вшивайся! - сказав тому віршнику вершник.
- А дзусь! - палахкий полохкому сказав.
- Тебе вони стежать, - відрізав зух жаху
І геть поскакав, од них поскакав.
