четвер, 4 вересня 2014 р.

Життя - це сон. Хорнада ІІ. Сцени 1-4

(хорнада І - 1-4, 5-8) (хорнада ІІ - 1-4, 5-9, 10-19) (хорнада ІІІ - 1-8, 9-14)

ХОРНАДА ІІ
Зала в королівському палаці.

Сцена перша

Басиліо, Клотальдо


Клотальдо
Все, що ти звелів, сеньйоре,
Я вже виконав.

Басиліо
                          Розказуй,
Як воно було, Клотальдо.

Клотальдо
А було все так: я зразу
Взяв напій, уже готовий,
Заспокійливий, темнавий,
В котрім за твоїм велінням
Змішані були всі трави,
Що тиранська їх могутність
І таємна їхня сила
Відбирає у людини
Мову і рухомість тіла,
Що на труп живий поволі
Перетворює людину,
Почуття віднявши в неї,
Як і розум, в ту ж хвилину…
Ми не маєм сумніватись,
Що було б це неможливо,
Адже стільки раз, сеньйоре,
Свідчив досвід нам правдиво
Те, що повна медицина
Різних таємниць природи,
І рослини не існує,
Ані камення й звіроти,
Щоб властивостей не мали
Визначених, і якщо вже
Безліч створює отрути
Людський підступ, то, знайшовши
Трутину, яка вбиває,
Чи знайти він не здолає,
Притлумивши її силу,
Ще й таку, що присипляє?
Сумніватись нам не слід
В тому - вийде чи не вийде,
Адже те після досліджень
І всіх вúпроб - очевидне…
Цей напій, в якому опій
Змішаний з блекотою,
Я приніс в тісну в'язницю,
Де томився самотою
Сехисмундо, й там із ним
Говорив (була ж нагода!)
Про науки, що його
Вчила матінка-природа
Серед гір під небесами,
Бо в тій школі, як я зирив,
Він риторику засвоїв
Ледь не всіх птахів і звірів.
Тож, аби ще більш підняти
В нього дух для тої справи,
Що ти робиш, я предметом
Для розмови, як яскравий
Приклад, взяв орла стрімкого,
Що долає згорда сферу
Вітру, схожий на вогнисту
Блискавку золотоперу
Чи на мандрівну комету.
Похваливши лет високий,
Я промовив: “Ти король
Вільних птахів ясноокий,
Отже, всі тобі підвладні,
Як обранцеві своєму”.
Досить слів було моїх,
Щоби, зачепивши тему
Величі, він запишався
Гордовито-величавий,
Бо його і справді кров
На значні важливі справи
Спонукає, й він сказав:
“Це й в республіці тривожній
Бистрих птахів є такий,
Що йому підвладний кожний!
До цих роздумів дійшовши,
Відчуваю менше болю;
Я невільний, та мене
Силоміць взяли в неволю,
Знаючи, що доброхітно
Я б нікому сам не здався”.
Тож, помітивши, що він
Затужив і схвилювався,
Я напою дав йому
Повну склянку, і потому,
Як напій розлився в грудях,
Він скорився сну міцному,
І побіг йому по тілу
Зимний піт, як срібні хвильки,
Страх і жах, аби не знав я,
Що переді мною тільки
Привид смерті, то б злякався
За його життя. Тут люди,
Котрим ти довірив дослід,
Появились і, маруди,
Повезли його в кареті,
Помістили до кімнати,
Де вже все було готове,
Щоб як слід його прийняти
Згідно з величчю і саном.
І в твою постіль уклали,
Де, поки не втратить сили
Летаргічний сон тривалий,
Як тобі, йому слугують
Твóї люди за наказом.
І, якщо моя слухняність
Здобувається цим разом
Нагороди, то прошу я
(Ти пробач мені, дерзкому),
Щоб сказав ти про свій намір,
Чом привезли, як додому,
До палацу Сехисмундо.

Басиліо
Я, Клотальдо, розумію
Твóї сумніви і хочу
Правду викласти тобі я.
Сехисмундо злісна зірка
(Не держу цього в секреті)
Провіщає тисячі,
Як нещасть, так і трагедій.
Хочу спробувать, чи небо,
Що обманювать не може,
В чому ми переконались,
Тут не зміниться, о Боже,
У жорстокості до нас,
Чи не зм’якшиться суворе
І той присуд не відкине,
Що несе нам тільки горе,
Бо владичить над зірками
У своїм житті людина.
Це я хочу перевірить,
У палац привізши сина,
Де, дізнавшись, чий він пагін,
І талант свій проявивши,
Буде він королювати
Справедливо, а коли вже
Стане владним і жорстоким,
Поверну його в кайдани.
Ти питаєш, а для чого
На дослідження старанне,
Вживши спосіб незвичайний,
Перевіз його ти сплячим.
Відповім тобі по правді,
Потім зважим все й побачим.
Як дізнається сьогодні,
Чий він син, а завтра вдруге
У тюрмі себе побачить
Як щось бідне й недолуге,
Певно, в розпач упаде,
Долю клянучи прокляту;
Адже, відаючи, хто він,
Де й яку знайде відраду?
Так для зла уже дверей
Ми з тобою не зачиним,
Аби думав, що сновиддя
Все, що бачить. Таким чином
Перевіримо дві речі:
Перша - сутність поведінки,
Бо, прокинувшись, покаже,
На які він здатний вчинки.
А розрада - це вже друга;
Бо, якщо він загордиться,
Взявши владу, а пізніш
Знов опиниться в темниці,
То гадатиме, що снилось,
І не змилиться, гадавши;
Бо, Клотальдо, в цьому світі
Хто живе, той марить завше.

Клотальдо
Я б довів, що не досягнеш
Таким робом тої цілі;
Але тут немає ради,
Хоч устої наші цілі;
Та здається, він прокинувсь
І до нас уже прямує.

Басиліо
Хочу зникнути звідсіль.
Ти ж наставник і не всує
Вчив його, тож і йому
Сумніви розвіять маєш,
Всю, як є, сказавши правду.

Клотальдо
Значить, ти вже дозволяєш
Все йому відкрити?

Басиліо
                                Так;
Правду кажучи, він гоже
Поведеться і вже легше
Небезпеку переможе.
(Виходить)


Сцена друга

Входить Кларін

Кларін (убік)
Чотирьох ударів коштом,
Що із дурості своєї
Бородань завдав рудий,
Алебардник у лівреї, -
Я сюди прибув, дивлюся,
Що тут коїться й що буде;
Це ж нема вірніш віконця,
Що з собою носим всюди;
Та й квитків не варт просити,
Щоб таке побачить свято,
Коли в тебе замість грошей
Безсоромності багато.

Клотальдо (убік)
Це Кларін, слуга той самий,
Що в Полонії, о небо,
Промишляючи нещастям,
Вже розніс мою ганебу.
(До Кларіна)
Що нового там, Кларіне?

Кларін
Те, що милість твоя хоче
За Росауру помститись
Та їй радить на жіноче
Убрання своє змінити.

Клотальдо
Саме так, щоб не здавалась
Легковажною.

Кларін
                          Ще й те,
Що змінилась і назвалась,
Знай, небогою твоєю,
Собі ймення інше взявши,
Що в Естрельї у палаці
В незрівнянної вона вже
Дама.

Клотальдо
        Я за честь її
Маю стати злу супроти.

Кларін
Те, що жде вона й чекає
Того часу і нагоди,
Коли ти за це візьмешся.

Клотальдо
Страшно тут нам помилиться;
Зрештою, настане час,
Коли все у нас здійсниться.

Кларін
Ще нове - твоя небога
Стала схожою на фею
У дворі як королева.
І, сюди прийшовши з нею,
Я із голоду вже гину,
І про мене й не згадає
Тут ніхто, хоч я Кларін,
Та коли кларнет заграє,
Зразу все король, Астольфо
І Естрелья зрозуміють;
Бо слуга й Кларін-Кларнет, -
Це дві речі, що не вміють
Зберігати таємницю;
І, якщо в годину пізню
Я замовкну, то про мене
Ще співатимуть цю пісню:
Я, Кларнет, лунаю й зву
Вам зорю нову.

Клотальдо
Твоя скарга справедлива,
Зважу на твої таланти,
Бо потрібний ти мені.

Кларін
Йде вже Сехисмундо, глянь ти.


Сцена третя

Музиканти співають, а слуги несуть одяг Сехисмундо, який виходить і, здивований, зупиняється

Сехисмундо
    О мій світе, що я бачу!
О мій світе, що я чую!
Я дивуюсь і німую,
Вірю й ні в свою удачу.
    Я в палатах незрівнянних?
Як же я сюди потрапив?
Я в парчі серед єдвабів,
Поміж слуг розкішно вбраних?
    Я прокинувся зі сну
В гарнім ложі, недолугий?
І мене вбирають слуги
В пишну одіж і ясну?
    Не кажіть, що сон - омана:
Я збудився, день сія, -
Чи не Сехисмундо я?
Чом така до мене шана?
    Як це сталося мені
Із уявою моєю,
Поки спав я, що себе я
Тут побачив не вві сні?
    Долі все ж не обманути,
Хто б тут міг мене повчать?
Їм дозволю слугувать,
І хай буде те, що буде.

1-й слуга
    Глянь, яким він став сумним.

2-й слуга
Хто б не мучивсь, аби сталось
З ним таке, що й не гадалось?

Кларін
Я.

2-й слуга
  Поговори-но з ним.

1-й слуга (до Сехисмундо)
    Може, заспівати?

Сехисмундо
                                  Ні,
Я не хочу, не співай.

2-й слуга
Я б розважив, бо відчай
Охопив тебе.

Сехисмундо
                          Мені
    Цих розваг, цього жалю
Не потрібно; я чудову
Тільки музику військову
Серцем слухати люблю.

Клотальдо
    Ваша світлосте, ви єсть
Наш сеньйор, поцілувати
Дайте руку й цим віддати
Мені першому вам честь.

Сехисмундо (убік)
    Це Клотальдо. Але чом
Той, хто у тюрмі лютує,
Чемно так мене шанує?
Що тут сталося притьмом?

Клотальдо
    Ти збентежений усім,
Що дає новий твій сан,
І боїшся ти оман,
Битий сумнівом гірким;
    Але хочу я, негідний,
Всі турботи з тебе знять,
Бо, сеньйоре, мусиш знать,
Що ти польський принц наслідний.
    Ти страждав тому в неволі
І в темниці був закутий,
Схований, щоб відвернути
Зло й немилосердя долі,
    Що імперії великій
Тьму трагедій нарекла,
Коли б лавр тобі згола
Увінчав чоло владики.
    Але з вірою, що ти
Збореш лиховісні зорі,
Бо шляхетний муж і в горі
Здатний їх перемогти, -
    Ми тебе в палац вернули
З вежі, де провів ти рóки,
Коли в сон ти впав глибокий
І до всього був нечулий.
    Батько твій, а мій сеньйор
Йде до тебе, щоб ти взнав
Те, чого я не сказав.

Сехисмундо
Злодій, зрадник, людомор,
    Що я зможу ще почуть,
Як уже дізнавсь, хто я,
Щоб явити з цього дня
Свою владу і могуть?
    Чом вітчизну так лукаво
Зрадив і мене в тюрмі ти
Взявся мучити й морити,
Відібравши в мене право
    На державу?

Клотальдо
                          Я не встою!

Сехисмундо
Ти зламав закон живцем,
Був лестивий з королем
І жорстокий був зі мною;
    Тож закон, і я, й король
Тебе судим, і тепер ти
Від руки моєї вмерти
Мусиш тут.

2-й слуга
                          Сеньйоре, зволь…

Сехисмундо
    Хай ніхто не заважає,
Не благайте, бо все ’дно
Вас я викину в вікно,
Якщо хтось того бажає.

2-й слуга
    Утікай, Клотальдо.

Клотальдо
                                  Ти
Загордився і не знаєш,
Що вві сні перебуваєш.
(Виходить)

2-й слуга
Зваж на все…

Сехисмундо
                          Ну, годі, йди!

2-й слуга
    Короля шануй ім’я.

Сехисмундо
Шанувати слід закон
Справедливий, а не трон,
І наслідний принц тут я.

2-й слуга
    Права він не мав питать,
Чи це добре чи погане.

Сехисмундо
Ти не гідний, грубіяне,
Щоб зі мною розмовлять.

Кларін
    Принц не стерпів зла і лжі, -
Зле зробив ти і сказав.

2-й слуга
Хто тобі це право дав?

Кларін
Сам його я взяв.

Сехисмундо
                          Скажи,
    Хто ти?

Кларін
                          Шалапут, гульвіса,
Я повсюди пхаю носа,
Адже я отой проноза,
Знаний скрізь і хитрий з біса.

Сехисмундо
    Тільки ти цієї миті
Мене втішив.

Кларін
                          Пане мій,
Я - утішник мандрівний
Сехисмундо всіх на світі.


Сцена четверта

Входить Астольфо

Астольфо
    Тисячу разів щасливий,
О мій принце, день і час,
Коли ви прийшли до нас,
Польське сонце, що сяйливе
    Радість ллє по всіх низинах,
Обагряє краєвиди,
Бо, як сонце красовите,
Вийшли ви з-за гір камінних!
    Встаньте, і ввінчає гоже
Лавр сяйливий вам чоло,
Хоч і пізно, та прийшло
Щастя.

Сехисмундо
            Бережи вас, Боже.

Астольфо
    Вам прощаю з чистим серцем,
Що малу явили честь,
Не спитавши, хто я єсть.
Назовусь: Астольфо, герцог
    Я московський і, щоб знали,
Ваш кузен, ми рівня вдвох.

Сехисмундо
Таж, щоб тут беріг вас Бог,
Я сказав, цього ще мало?
    Як хизуєтесь негоже
Тим, хто ви, то в інший раз
Я скажу, зустрівши вас,
Не оберігай вас, Боже.

2-й слуга (до Астольфо)
    Ваша світлість добре знає,
Що у лісі він зродився,
Де всьому цьому й навчився.
(До Сехисмундо)
Вас Астольфо поважає…

Сехисмундо
    Він набрид, як манія,
Що себе лиш знає й слуха,
Ще й не зняв він капелюха.

2-й слуга
Знатний він.

Сехисмундо
                          Знатніший я.

2-й слуга
    Все ж потрібно між собою
Шануватись вам обом
Більше, ніж комусь.

Сехисмундо
                                  А чом
Ви тут спорите зі мною?


(хорнада І - 1-45-8) (хорнада ІІ - 1-45-910-19) (хорнада ІІІ - 1-89-14)