«Щасливий принц», Оскар Уайльд (оповідання, скорочено)

Оповідання Оскара Уайльда «Щасливий принц» — це зворушлива казка про самопожертву, співчуття й справжні людські цінності.

Після смерті Принца, статую його встановлюють у центрі міста. Вона вкрита золотом і прикрашена дорогоцінними каменями, тому здається символом краси та щастя. Проте душа Принца, що мешкає всередині статуї, бачить людські страждання й сумує — на відміну від свого життя, коли він жив у розкоші й не знав горя.

Портрет Доріана Грея. Оскар Уайльд (скорочено)

Видатний художник Безіл Холвард зустрічає Доріана Грея в лондонському маєтку своєї тітки леді Брендон. Доріан - добре вихований, заможний та неймовірно вродливий юнак, одразу захоплює творчу уяву Безіла. Художник просить його позувати для кількох портретів, де зображає юнака грецьким героєм чи міфічним персонажем. Роман починається з того, як художник закінчує свій перший портрет Доріана такого, яким він є у справжньому житті, але, як сам Безіл зізнається своєму другові лорду Генрі Воттону, портрет його розчаровує, бо він видає занадто багато його почуттів до хлопця. Лорд Генрі, відомий дотепник, любить шокувати своїх друзів своїм прославлянням юності, краси та егоїстичної гонитви за насолодою. Він не погоджується з Безілом та стверджує, що цей портрет - шедевр. До студії приходить Доріан, і Безіл неохоче представляє його лордові Генрі. Художник побоюється, що лорд матиме руйнівний вплив на вразливого молодого Доріана.

Страх Безіла не безпідставний. Вже до кінця своєї першої бесіди лорд Генрі засмучує Доріана своєю промовою про минучий характер краси та молодості. Стурбований тим, що ці найбільш вразливі його властивості згасають з кожним днем, Доріан проклинає свій портрет. Хлопець вважає, що одного дня картина нагадуватиме йому про ту красу, яку він втратив. В розпачі Доріан обіцяє пожертвувати своєю душею за те, щоб портрет забрав від нього тягар віку і ганьби, а сам юнак міг вічно залишатися молодим. Після цього лорд Генрі заявляє, що хоче забрати собі портрет, але Безіл відмовляє йому, бо картина належить Доріанові.

Айвенго (скорочено)

Для Англії настали темні часи. Змінилося чотири покоління після завоювання острова норманами. Напруга між саксонцями та норманами досягла найвищої точки - кожен народ відмовляються спілкуватися мовою іншого. Король Річард піймали та ув'язнили в Австрії, коли він повертався додому із хрестового походу. Його корисливий брат, принц Джон, зайняв престол, і під його правлінням норманська шляхта почала зловживати своїми повноваженнями. Вони повідбирали землю у саксонців, а саксонських землевласників перетворили на кріпаків. Це розлютило саксонську шляхту, зокрема й запального Седрика Ротервудського. Седрик керуючись саксонськими звичаями, позбавляє спадку свого сина Айвенго за те, що той пішов за королем Річардом на війну. Крім цього, Айвенго закоханий у підопічну Седрика Ровену, яку Седрик має намір видати заміж за Ательстана, нащадка саксонського короля. Седрик плекає надію, що цей союз відродить королівський рід саксонців.

Потай від свого батька Айвенго повертається до Англії, вбраний як пілігрим. Потім приховуючись за образом Лицаря, Позбавленого Спадку, він бере участь у великому турнірі в Ешбі. З допомогою таємничого Чорного лицаря він долає свого найбільшого ворога, темплієра Бріяна де Буа-Гілбера, та перемагає у турнірі. Він проголошує Ровену королевою любові та краси та викриває публіці, ким він є насправді. Важко поранений, Айвенго падає на турнірному полі. Тим часом, принц Джон почув плітки, що Річард звільнився із австрійської в'язниці. Він та його радники Вальдемар Фітцурс, Моріс де Брасі та Реджинальд Фрон де Беф починають планувати, як завадити Річарду повернути собі англійський престол.

Червоне і чорне. Стендаль (скорочено)

Пан де Реналь, мер провінційного містечка Вер'єр, наймає Жульєна Сореля гувернантом для своїх дітей. Жульєн єдиний син теслі, який мріє повторити шлях свого героя Наполеона. Однак в ті часи, в які довелося жити Жульєну, чоловіки здобувають силу у церкві, а не в армії. Жулєн збирається стати священиком, але тим не менше вирішує звабити дружину мера, пані де Реналь, вважаючи це своїм обов'язком. Вони стають коханцями, але Вально, політичний суперник мера, взнає про цей роман та починає розповсюджувати плітки. Пан де Реналь глибоко збентежений цією ситуацією, але дружина переконує його, що плітки неправдиві. Пан Шелан, місцевий священик та наставник Жульєна, відсилає його до семінарії у Безансоні, щоб уникнути подальношо скандалу.

Ректор семінарії, абат Пірар симпатизує Жульєну та заохочує його стати чудовим священиком. Жульєн вирізняється поміж інших семінаристів своїми блискучими успіхами у навчанні, але насправді юнак має на думці лише багатство та високий суспільний статус. Інші священики семінарії не здогадуються про це лицемірство Жульєна та заздрять йому. Абат Пірар обурений тим, що церква втручається у політичні справи держави та відмовляється від посади ректора. Його благодійник, маркіз де Ла-моль хоче, щоб Пірар став його особистим секретарем у Парижі, але Пірар каже йому натомість найняти Жульєна.

Жульєн потрапляє у вищий світ Парижа, до якого відчуває водночас захват та огиду. Він намагається знайти собі місце серед знаті, але вони поводяться з ним як із підлеглим. Однак донька маркіза Матільда закохується у Жульєна і вони стають коханцями. Коли Матільда вагітніє та розповідає про свій роман маркізу, він розлючений, але все-таки погоджується на її шлюб з Жульєном, і навіть допомагає хлопцеві піднятися по соціальній драбині, для чого добивається для нього місця поручником у гусарському полку. Жульєну нарешті вдається здійснити свою мрію - він тепер аристократ. Але щастя його триває не довго. Пані де Реналь надсилає маркізу листа, в якому розкриває Жульєна як бабія, який переймається тільки своєю кар'єрою. Маркіз забороняє Матільді виходити заміж за Жульєна. Розлючений Жульєн повертається до Вер'єра та намагається застрілити пані де Реналь. Вона виживає, але Жульєна ув'язнюють та засуджують до смертної кари. Пані де Реналь пробачає Жульєна і помирає через три дні після його страти.

Олівер Твіст. Чарлз Діккенс (скорочено)

Олівер Твіст народився в робітному домі в Англії 1830-их років. Його мати, чиє ім'я нам невідоме, потрапляє до дому з вулиці та помирає невдовзі після народження Олівера. Перші 9 років свого життя хлопчик проводить у сиротинці, після чого його посилають до робітного дому для дорослих. Інші хлопчаки примушують Олівера попросити іще каші під час обіду, що настільки розлючує наглядача, що він пропонує п'ять фунтів тому, хто забере хлопця із робітного дому. Олівера хочуть віддати в учні до жорстокого сажотруса, але натомість його бере до себе парафіяльний трунар містер Сауербері. Коли інший учень трунаря, Ной Клейпол, зневажливо говорить про матір Олівера, хлопчик нападає на нього, чим накликає на себе лють Сауербері. В розпачі Олівер втікає на світанку та вирушає до Лондона.

Чекаючи на Ґодо. Семюел Беккет (скорочено)

Двоє чоловіків, Володимир та Естраґон, зустрічаються поблизу дерева. Вони балакають на різні теми та з'ясовують, що обидва чекають тут на чоловіка на ім'я Ґодо. Поки вони чекають, заходять іще двоє чоловіків. Поззо йде на ринок, щоб продати там свого раба Лакі. Він зупиняється на хвильку, щоб поговорити з Володимиром та Естраґоном. Лакі розважає їх танцями та роздумами, після чого Поззо та Лакі йдуть геть.

Після того, як йдуть Поззо та Лакі, з'являється хлопець, який каже Володимиру, що його прислав Ґодо. Він каже Володимиру, що Ґодо сьогодні не прийде, але він неодмінно з'явиться завтра. Володимир іще трохи розпитує хлопця про Ґодо, після чого той іде. Володимир та Естраґон вирішують, що треба теж іти, але залишаються стояти нерухомо, і в цей час опускаються завіси.

Наступної ночі Володимир та Естраґон знову зустрічаються біля дерева й чекають на Ґодо. Лакі та Поззо знову приходять, але цього разу Поззо сліпий, а Лакі німий. Поззо не пам'ятає того, як вже зустрічав тут двох чоловіків минулої ночі. Вони йдуть далі, але Володимир та Естраґон продовжують чекати.

Невдовзі після цього приходить хлопець і знову каже Володимиру, що Ґодо сьогодні не прийде. Він наполягає на тому, що не говорив із Володимиром учора. Хлопець йде, Естраґон та Володимир вирішують розійтися, але знову стоять незворушно, поки опускається завіса, на чому й закінчується п'єса.

Максим Гримач. Марко Вовчок (скорочено)

Коли Україна була розділена між Польщею та Московщиною, але кордони ще не так пильно охоронялися, деякі люди часто перевозили Дніпром на продаж різне добро, не сплачуючи мита.

На хуторі над Дніпром навпроти Черкас мешкав Максим Гримач, який таємно допомагав контрабандистам - вночі зустрічав човни та ховав крам до печери. Максим Гримач жив дуже заможно, був вродливий і веселий. Люди любили його за хорошу вдачу, та й він в свою чергу завжди був готовий прийти на допомогу й захистити скривджених. Максим був удівцем і мав двох дочок: старшу Катрю та молодшу Тетяну. Батько дбав про те, щоб доньки його жили у достатку.

Катря вже була дорослою, тому дуже часто до неї приходили свататися парубки. Але дівчина кохала молодого козака Семена, який часто привозив човном з товаром і був у наймах в якогось пана. Катря всім відмовляла, й от одного разу батько запитався її, чому вона перебирає женихами. Максим сказав, що розуміє почуття доньки, але не хоче, щоб вона йшла за бурлаку, а лише за вільного козака. Катря ж відповіла, що вже чекає на свого вільного жениха, самого собі пана - Семену залишається ще рік працювати на свого пана, а тоді він купить собі хутір і вже тоді й сватів пришле. Закоханим треба лише дочекатися весни.

Настає весна. Катря чекає повернення коханого, тим часом готуючи собі посаг: вишиває шовком сорочки та рушники. Але Семен ніяк не повертається. Одного разу до Максима приплив козак і розповів про страшну бурю Дніпрі, в якій загинуло кілька козаків. Катря в цей час стояла в садку за вербою і чула всю розмову. Вона зрозуміла, що трапилося, і сказала батькові, що от він і дочекався собі вільного зятя.

Катря дуже сумує - ніхто не може її розважити. Вона сидить у садку і плете віночок з маків та барвінку. Коли до неї приходить сестра Тетяна, здається, що дівчина трохи розвеселилася. Того вечора вона розмовляє з батьком, але за себе нічого не говорить. Вночі дівчина гарно вбирається і виходить до садка, де на вербі висить її маковий віночок. Катря вдягає вінок на голову й дивиться на місяць, згадуючи коханого, а тоді кидається у річку. Наступного ранку її всюди шукають, але знаходять лише віночок, який плаває на поверхні води.

Максим дуже тужить за донькою і п'ять років навіть не виходить з двору. Тим часом підростає Тетяна. Її сватає хороший і заможний юнак. Батько влаштовує для доньки неймовірно пишне весілля, гості гуляють цілий тиждень. Але коли молодята та гості йдуть з хати, Максим знову згадує та оплакує свою старшу доньку, вважаючи, що це він занапастив її молодість.

Момент (із оповідань тюремної Шехерезади). Володимир Винниченко (скорочено)

Оповідач їде на підводі разом із контрабандистом. Йому неодмінно треба саме тої ночі перетнути кордон, але Семен-контрабандист попереджує, що це небезпечно. Він каже, що багатьох так вбивають, а йти через кордон удень - це те саме, що піти одразу прикордонникам у руки. Оповідач продовжує наполягати на своєму, мовляв "не всіх же вбивають. от і мене не вб'ють". Семен каже йому лягти у возі і накриває рядном, а тоді привозить до якоїсь повітки й каже там заховатися. У повітці оповідач зустрічає якусь панну із міста. Спершу вона лякається, але потім починає весело балакати із оповідачем і каже, що вже два дні тут сидить на соломі.

Приходить Семен і каже, що їм обом треба негайно йти геть, бо стражники розшукують якусь панночку й ось-ось прийдуть і до нього. Він дає їм якийсь селянський одяг, щоб перевдягнутися. Панночка враз стає дуже серйозною і просить у оповідача револьвер. На питання, чи вона вміє стріляти, відповідає, що принаймні себе застрелити зможе. Семен каже їм іти до лісу, де й знаходиться межа.

Оповідач та панночка йдуть разом полем серед жита, вдаючи із себе простих селян. Вони час від часу зупиняються перепочити або перечекати, як повз них проїжджає чиясь підвода. Панночка не хоче казати свого імені, але коли вони вже майже доходять до лісу, раптом просить написати листа і надіслати за адресою, якщо раптом її вб'ють. Вона кілька разів повторює адресу та своє послання: "Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя".

У лісі Муся та оповідач поволі то біжуть, то повзуть, озираючись на кожен шурхіт. Вони прислухаються до шуму лісових мешканців, з острахом очікуючи розпізнати в них шум переслідувачів-прикордонників. Вони знову зупиняються, щоб відпочити. Оповідач відчуває раптовий сильний порив почуттів до панночки. Йому хочеться пригорнути її до себе, поцілувати. Муся питається, чи буде він її згадувати, якщо її вб'ють, і каже, що вона його неодмінно збереже у спогадах.

Вони продовжують йти лісом, без поняття, чи близько вони до своєї мети. Й от нарешті ліс закінчується - вони виходять на лощину із двома прикордонними стовпами. Оповідач каже, що тепер їм треба перебігти кордон, але ні в якому разі не можна озиратися чи зупинятися. Вони починають бігти і чують, як їм навздогін вигукують щось, лунають постріли.

Вже по той бік кордону супутники зупиняються і кидаються в обійми один одному, цілуються. Оповідач сповнений ніжних почуттів до панночки. Здається, що всього лише за один день знайомства він прикипів до неї душею. Але Муся пояснює йому, що зараз вони підуть різними шляхами і більше ніколи не побачать один одного. Вона каже, що той ні в якому випадку не повинен її шукати, а цей чарівний момент має залишитися у них в спогадах. "Щастя - момент". Вона не хоче псувати його пошлою буденністю. Оповідач розуміє, що вона має рацію, але навіть не в змозі щось їй відповісти. Вони цілуються на прощання. Панна йде далі своїм шляхом, а оповідач сидить посеред поля, оплакуючи в душі своє "осиротіле щастя". Він не знав, хто вона, і звідки, що з нею трапилося потім, але спогади про панночку залишилися з ним назавжди.

Енеїда. Вергілій (скорочено)

Середземним морем Еней та його товариші троянці втікають зі свого рідного міста Трої, яке знищили греки. Вони відправляються до Італії, де згідно із пророцтвом Еней має заснувати Рим. Коли вони вже наближаються до своєї цілі, лютий шторм відкидає їхній корабель з курсу, і троянці опиняються в Карфагені. Їх зустрічає Дідона, засновниця та цариця Карфагену. Еней розповідає їй про свою тривалу та нелегку мандрівку.

Еней розповідає про розграбування Трої, та те, яким закінчилася Троянська війна після десяти років грецької облоги. Троянці прийняли в подарунок від греків дерев'яного коня, всередині якого заховалося кілька грецьких воїнів. Цей обман і став вирішальним кроком у ході війни. Еней розповідає, як він втікав із палаючого міста разом зі своїм батьком Анхізом, сином Асканієм та богами вогню, які були символом загиблого міста. Впевнений, що боги приготували для нього славне майбутнє в Італії, Еней відплив із флотом, забравши із собою вцілілих громадян Трої. Еней розповідає про випробування, з якими вони стикнулися на своєму шляху. Двічі вони вже намагалися побудувати нове місто, але через погані прикмети їм доводилося відмовитися від задуму. Гарпії, істоти, які є напів-жінками, напів-птахами, прокляли троянців. Врешті, після того як помер Анхіз, а сам флот ледь не згинув у жахливій бурі, вони прибули до Карфагена.

Вільям Шекспір. Біографія (скорочено)

(хрещений 26 квітня 1564, дата народження невідома - 23 квітня (3 травня) 1616)

Вільям Шекспір вважається одним із найкращих драматургів всіх часів. Крім цього, Шекспір був іще поетом та актором. Його п'єси "Гамлет" та "Ромео і Джульєтта" займають важливе місце в світовій літературі. Шекспір вважається національним поетом Англії. Його твори перекладені багатьма мовами світу і з'являються на театральній сцені частіше, ніж п'єси будь-якого іншого драматурга, який коли-небудь жив і творив.

Гамлет, принц датський. Вільям Шекспір (скорочено)

Одної темної зимової ночі привид приходить на руїни біля замку Ельсінор у Данії. Спершу його бачать двоє вартових, тоді вчений Гораціо. Привид схожий на недавно померлого короля, чий брат Клавдій перейняв престол і одружився із вдовою королевою Гертрудою. Гораціо і вартові приводять принца Гамлета, сина Гертруди і покійного короля, щоб той подивився на привида. Привид починає говорити з принцом і визнає, що він і справді є духом його батька і що його вбив Клавдій. Привид короля наказує Гамлету помститися чоловіку, який захопив його трон і одружився на його вдові. Привид зникає з першими променями сонця.

Генрік Ібсен. Біографія (скорочено)

(20 березня 1828 - 23 травня 1906)

Норвезький драматург і поет Генрік Ібсен вважається батьком сучасного театру. Його також називають батьком реалізму. Після Шекспіра Ібсен вважається другим найбільш впливовим та проникливим драматургом і поетом ХІХ століття. Ібсен народився 20 березня 1828 року в місті Шієн в Норвегії. Він був найстаршим з п'яти дітей у сім'ї багатого торговця. Вони мешкали в портовому містечку, яке було відоме своїми поставками деревини.

Джеймс Джойс. Біографія (скорочено)

(2 лютого 1882 - 13 січня 1941)

Джеймс Джойс без сумніву один із найвпливовіших письменників початку ХХ століття. Він майстерно опанував техніку потоку свідомості, а найвизначнішою роботою в його кар'єрі вважається роман "Улісс" (1922), який ще називають сучасною версією "Одісеї" Гомера. "Улісс" здобув славу одного з найкращих романів в історії людства.

Ляльковий дім. Генрік Ібсен (скорочено)

Всі події "Лялькового дому" розгортаються у вітальні сім'ї Хельмер. Починається п'єса з вечора напередодні Різдва. До вітальні заходить Нора Хельмер з кількома пакунками. Її чоловік Торвальд почув, що вона прийшла, і вийшов зі свого кабінету. Він з почуттям її вітає, але потім дорікає за те, що дружина витратила багато грошей на різдвяні подарунки. У ході розмови виявляється, що сім'ї Хельмерів вже багато років доводиться бути обачними з видатками, але недавно Торвальд отримав нову посаду в банку, де він працює, тому тепер їм не доведеться так багато економити.

Старий і море (скорочено)

"Старий і море" - це історія епічної боротьби між старим, досвідченим рибалкою і найбільшим уловом всього його життя. Сантьяго, старий рибалка кубинець виходить рибалити у море 84 дні поспіль, але щоразу повертається з порожніми руками. Сантьяго мав юного й вірного учня та друга, Маноліна, але батьки примусили хлопця піти від старого, щоб натомість рибалити на іншому човні. Незважаючи на це, юнак продовжує дбати про старого, відвідує його кожного вечора після роботи. Він допомагає старому приносити снасті до хатини, стежить, щоб той мав, що їсти, балакає з ним про американський бейсбол, особливо про улюбленого гравця старого, Джо ді Маджіо. Сантьяго впевнений, що його невдачі скоро закінчаться, тому вирішує наступного дня заплисти далі в море, ніж зазвичай.

Ернест Хемінгуей. Біографія (скорочено)

(21 липня 1899 - 2 липня 1961)

Ернест Міллер Хемінгуей один з найвидатніших письменників і журналістів свого часу, народився 21 липня 1899 року в місті Оак-Парк, Чикаго, США. Він родом з простої сім'ї. Хемінгуей почав свій життєвий шлях, працюючи репортером в газеті "Канзас Сіті Стар", був волонтером медичного загону під час Першої світової війни, працював журналістом в Чикаго й врешті став всесвітньо відомим письменником. У 1954 році Хемінгуей став лауреатом Нобелівської премії за свій внесок у літературу.

Життя - це сон. Кальдерон де ла Барка (скорочено)

"Життя - це сон" (ісп. La vida es sueño) - це іспаномовна п'єса, автор якої видатний драматург Педро Кальдерон де ла Барка. Вперше опублікована у 1635 році (або на початку 1636 р.). Це філософська алегорія про місце людини у світі і таємницю життя. П'єса вважається "взірцем Іспанського Золотого Віку драми".

П'єса розповідає нам історію вигаданого персонажа Сехисмундо, польського принца, якого власний батько запроторив у вежу. Король Басиліо вчинив так, щоб уникнути здісненння пророцтва, згідно з яким принц принесе нещастя країні та смерть королю. Басиліо ненадовго звільняє Сехисмундо, але коли принц починає лютувати, король знову його ув'язнює і переконує, що то був тільки сон.

Центральна тема п'єси - конфлікт між волею людини і долею. Це одна з найвідоміших п'єс Кальдерона. Вона також торкається тем протиріччя між снами і реальністю, конфлікту батька і сина. П'єса адаптована для різнопланового виконання на сцені, як роман, а також екранізована.

Стендаль. Біографія (скорочено)

(23 січня 1783 - 23 березня 1842)

Анрі-Марі Бейль народився 23 січня 1783 року в місті Ґренобль. Він відомий під псевдонімом Стендаль. Його батько був адвокатом, а мати померла, коли йому було 7 років. Дитинство Стендаля було нещасливим, він страждав від браку уяви в свого батька. Його вихованням займалися тітка і католицький абат Ральян, яких він недолюблював.

Про Іллю Муромця та Соловія (скорочено)

Ілля Муромець збирається з рідного села Карачаєва, міста Мурома до Києва на службу до князя Володимира й просить благословення у своїх батьків. Він сідає на коня й вирушає в мандрівку полями й лісами, через річки й озера.

Під Черніговом Ілля Муромець зустрічає трьох татарських царевичів з велетенським військом (40 тис.), які збираються захопити місто. Він бере в руки свого меча й починає нищити ворога, топтати татарських воїнів конем, так щоб жоден не врятувався. Він впіймав трьох царевичів живими й наказує їм їхати в свої царства:

«Та по всьому світу розкажіть,
Що свята Русь не пуста стоїть,
Що святу Русь могутні богатирі бережуть»

Перевтілення. Франц Кафка (скорочено)

Грегор Замза, комівояжер, прокидається в своєму ліжку й усвідомлює, що він перетворився на велетенську комаху. Він озирається довкола, але не помічає в кімнаті нічого дивного, тому вирішує продовжити спати, щоб забути про те, що трапилося. Він намагається перевернутися на бік, але йому це не вдається з цим новим тілом - він лежить на своїй твердій, випуклій спині й не може поворушитися. Він намагається почухати живіт, але, коли торкається себе одною зі своїх багатьох нових кінцівок, йому стає огидно від самого себе. Грегор думає про те, яке жахливе життя комівояжера, і як йому хотілося б звільнитися, якби його батьки й сестра не були такими залежними від його зарплати. Він повертається до годинника й бачить, що проспав і запізнився на потяг, яким мав їхати на роботу.