Ежен Йонеско. Творчість

1950 - Голомоза співачка (англ. The Bald Soprano)
1950 - Привітання (англ. Salutations)
1951 - Урок (англ. The Lesson)
1951 - (англ. The Motor Show)
1952 - Стільці (англ. The Chairs)
1953 - Лідер (англ. The Leader)
1953 - Жертва обов'язку (англ. Victims of Duty)
1953 - (англ. Maid to Marry)
1954 - Амедей, або Як від нього позбутися (англ. Amédée, or How to Get Rid of It)
1955 - (англ. Jack, or The Submission)
1955 - Новий мешканець (англ. The New Tenant)
1955 - Фотографія полковника (англ. The Picture)
1956 - (англ. Improvosation)
1956 - (англ. The Foot of the Wall)
1957 - Майбутнє в яйцях (англ. The Future is in Eggs, or It Takes All Sorts to Make a World)
1958 - Безкорисливий убивця (англ. The Killer)
1959 - Етюд для чотирьох (англ. Foursome)
1959 - Носороги (англ. Rhinoceros)
1960 - (англ. Learning to Walk)
1962 - (англ. Frenzy For Two, or More)
1962 - Король умирає (англ. Exit the King)
1962 - Повітряний пішохід (англ. Stroll in the Air)
1964 - Голод і спрага (англ. Hunger and Thirst)
1966 - (англ. The Hard Boiled Egg)
1966 - Похибка (англ. The Oversight)
1966 - (англ. The Mire)
1970 - (англ. The Killing Game aka Here Comes a Chopper)
1971 - Дуель (англ. The Duel)
1971 - (англ. Double Act)
1972 - Макбет (англ. Macbett)
1973 - (англ. Oh, What a Bloody Circus aka A Hell of a Mess)
1977 - Чоловік з чемоданами (англ. Man with Bags)
1980 - Мандрівка серед мертвих (англ. Journeys Among the Dead)
... - Віконт (англ. The Viscount, незавершена)

Генрік Ібсен. Творчість

1850 - Катіліна (англ. Catiline / норв. Catilina)
1850 - Богатирський курган (англ. The Burial Mound або The Warrior's Barrow / норв. Kjæmpehøjen)
1851 - Норма (норв. Norma)
1852 - Іванів вечір (англ. St. John's Eve / норв. Sancthansnatten)
1854  - Фру Інгер із Естрота (англ. Lady Inger of Oestraat / норв. Fru Inger til Østeraad)
1855 - Свято в Сольхаузі (англ. The Feast at Solhaug / норв. Gildet paa Solhaug)
1856 - Улаф Лілієнкранс (норв. Olaf Liljekrans)
1858 - Воїни у Хельгеланді (англ. The Vikings at Helgeland / норв. Hærmændene paa Helgeland)
1862 - збірка поезій Digte
1862 - Комедія любові (англ. Love's Comedy / норв. Kjærlighedens Komedie)
1863 - The Pretenders (Kongs-Emnerne)
1866 - Бранд (норв. Brand)
1867 - Пер Гюнт (норв. Peer Gynt)
1869 - Союз молоді (англ. The League of Youth / норв. De unges Forbund)
1873 - Кесар і галілеєць (англ. Emperor and Galilean / норв. Kejser og Galilæer)
1877 - Стовпи суспільства (англ. Pillars of Society / норв. Samfundets Støtter)
1879 - Ляльковий дім (англ. A Doll's House / норв. Et Dukkehjem)

                 ( читати скорочено ) | ( персонажі )

1881 - Привиди (англ. Ghosts / норв. Gengangere)
1882 - Ворог народу (англ. An Enemy of the People / норв. En Folkefiende)
1884 - Дика качка (англ. The Wild Duck / норв. Vildanden)
1886 - Росмерсхольм (норв. Rosmersholm)
1888 - Жінка з моря (англ. The Lady from the Sea / норв. Fruen fra Havet)
1890 - Гедда Габлер (норв. Hedda Gabler)
1892 - Будівельник Сольнес (англ. The Master Builder / норв. Bygmester Solness)
1894 - Маленький Ейольф (норв. Lille Eyolf)
1896 - Йун Габріель Боркман, людина звір (норв. John Gabriel Borkman)
1899 - Коли ми, мертві, пробуджуємося (англ. When We Dead Awaken / норв. Når vi døde vaagner)

Реалізм

Реалізм — це напрям у літературі, якому характерне правдиве і всебічне зображення дійсності на основі типових життєвих явищ та ситуацій.

Реалізм в літературі набув популярності у ХІХ столітті в французькій літературі й спостерігається у творах письменників аж до кінця ХІХ - початку ХХ століття. Цьому літературному напряму характерне зображення сучасного життя та суспільства такими, якими вони є насправді. В погоні за реалістичністю, автори-реалісти описували щоденне життя та банальні буденні справи та події, відмовляючись від стилізації, ідеалізації та романтизування, що було притаманним літературні до того часу.

Основоположним для традиції реалізму в літературі став роман Джордж Еліот "Міддлмарч". Яскравими представниками літературного реалізму є Оноре де Бальзак, Джордж Еліот, Гюстав Флобер, Лев Толстой, Федір Достоєвський. В українській літературі представниками реалізму були Марко Вовчок, Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Павло Грабовський, Борис Грінченко та Іван Франко.

Визначення поезії. Борис Пастернак

Це - загуслий заливистий свист,
Це - при березі лускіт льодинок.
Це - умерзлий у темряву лист,
Це - кількох солов'їв поєдинок.

Це - солодкий притихлий горох,
Це - усесвіту сльози в лопатках,
Це - з пюпітрів і флейт - Фігаро
Круто валиться градом на грядку.

Все, що ночі важливо знайти
У купальницькім плесі бездоннім.
І зорю до садка донести
На тремтячій вологій долоні.

Духота - наче дошка плеската.
Жар небесний - не вичаха.
Цим зіркам до лиця б реготати,
Але всесвіт - містина глуха.

Балада прикмет. Франсуа Війон

Я знаю — мухи гинуть в молоці,
Я знаю добру і лиху годину,
Я знаю — є співці, сліпці й скопці,
Я знаю по голках сосну й ялину,
Я знаю, як кохають до загину,
Я знаю чорне, біле і рябе,
Я знаю, як Господь створив людину,
Я знаю все й не знаю лиш себе.

Я знаю всі шляхи й всі манівці,
Я знаю небо щастя й сліз долину,
Я знаю, як на смерть ідуть бійці,
Я знаю і чернички спідничину,
Я знаю гріх, але грішить не кину,
Я знаю, хто під течію гребе,
Я знаю, як в бочках скисають вина,
Я знаю все й не знаю лиш себе.

Я знаю — коні є і є їздці,
Я знаю, скільки мул бере на спину,
Я знаю, хто працює без упину,
Я знаю сну й пробудження хвилину,
Я знаю Рим і як він всіх скубе,
Я знаю і гуситську всю провину,
Я знаю все й не знаю лиш себе.

Я знаю палац — знаю і хатину,
Я знаю цвіт, і плід, і соб-цабе,
Я знаю смерть і знаю домовину,
Я знаю все й не знаю лиш себе.

Гамлет, принц датський. Вільям Шекспір (скорочено)

Одної темної зимової ночі привид приходить на руїни біля замку Ельсінор у Данії. Спершу його бачать двоє вартових, тоді вчений Гораціо. Привид схожий на недавно померлого короля, чий брат Клавдій перейняв престол і одружився із вдовою королевою Гертрудою. Гораціо і вартові приводять принца Гамлета, сина Гертруди і покійного короля, щоб той подивився на привида. Привид починає говорити з принцом і визнає, що він і справді є духом його батька і що його вбив Клавдій. Привид короля наказує Гамлету помститися чоловіку, який захопив його трон і одружився на його вдові. Привид зникає з першими променями сонця.