Різьблю свій сон... От ніби вчора ми
Зійшлись,— і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз.
У завивалі мрійнотканому
Дрімала синя далечинь,—
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.
Дзвінкою чорною сильветою
Вона упала на емаль,
А поза нею вуалетою
Стелився попелястий жаль.
Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас — мій дух сполоханий,
Рум’яне сяйво і блакить.
Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали,
Коли величною інфантою
Ви поуз мене перейшли.
Ви усміхнулись яснозоряно
Холодним полиском очей,—
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.
Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла...
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.
1907 - 1922
вівторок, 23 грудня 2014 р.
Любіть Україну. Володимир Сосюра
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
1944
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
1944
понеділок, 22 грудня 2014 р.
"Молюсь і вірю. Вітер грає..." Максим Рильський
Молюсь і вірю. Вітер грає
І п'яно віє навкруги,
І голубів тремтячі зграї
Черкають неба береги.
І ти смієшся, й даль ясніє,
І серце б'ється, як в огні,
І вид пречистої надії
Стоїть у синій глибині.
Клянусь тобі, веселий світе,
Клянусь тобі, моє дитя,
Що буду жити, поки жити
Мені дозволить дух життя!
Ходім! Шумлять щасливі води,
І грає вітер навкруги,
І голуби ясної вроди
Черкають неба береги.
І п'яно віє навкруги,
І голубів тремтячі зграї
Черкають неба береги.
І ти смієшся, й даль ясніє,
І серце б'ється, як в огні,
І вид пречистої надії
Стоїть у синій глибині.
Клянусь тобі, веселий світе,
Клянусь тобі, моє дитя,
Що буду жити, поки жити
Мені дозволить дух життя!
Ходім! Шумлять щасливі води,
І грає вітер навкруги,
І голуби ясної вроди
Черкають неба береги.
Максим Гримач. Марко Вовчок (скорочено)
Коли Україна була розділена між Польщею та Московщиною, але кордони ще не так пильно охоронялися, деякі люди часто перевозили Дніпром на продаж різне добро, не сплачуючи мита.
На хуторі над Дніпром навпроти Черкас мешкав Максим Гримач, який таємно допомагав контрабандистам - вночі зустрічав човни та ховав крам до печери. Максим Гримач жив дуже заможно, був вродливий і веселий. Люди любили його за хорошу вдачу, та й він в свою чергу завжди був готовий прийти на допомогу й захистити скривджених. Максим був удівцем і мав двох дочок: старшу Катрю та молодшу Тетяну. Батько дбав про те, щоб доньки його жили у достатку.
Катря вже була дорослою, тому дуже часто до неї приходили свататися парубки. Але дівчина кохала молодого козака Семена, який часто привозив човном з товаром і був у наймах в якогось пана. Катря всім відмовляла, й от одного разу батько запитався її, чому вона перебирає женихами. Максим сказав, що розуміє почуття доньки, але не хоче, щоб вона йшла за бурлаку, а лише за вільного козака. Катря ж відповіла, що вже чекає на свого вільного жениха, самого собі пана - Семену залишається ще рік працювати на свого пана, а тоді він купить собі хутір і вже тоді й сватів пришле. Закоханим треба лише дочекатися весни.
Настає весна. Катря чекає повернення коханого, тим часом готуючи собі посаг: вишиває шовком сорочки та рушники. Але Семен ніяк не повертається. Одного разу до Максима приплив козак і розповів про страшну бурю Дніпрі, в якій загинуло кілька козаків. Катря в цей час стояла в садку за вербою і чула всю розмову. Вона зрозуміла, що трапилося, і сказала батькові, що от він і дочекався собі вільного зятя.
Катря дуже сумує - ніхто не може її розважити. Вона сидить у садку і плете віночок з маків та барвінку. Коли до неї приходить сестра Тетяна, здається, що дівчина трохи розвеселилася. Того вечора вона розмовляє з батьком, але за себе нічого не говорить. Вночі дівчина гарно вбирається і виходить до садка, де на вербі висить її маковий віночок. Катря вдягає вінок на голову й дивиться на місяць, згадуючи коханого, а тоді кидається у річку. Наступного ранку її всюди шукають, але знаходять лише віночок, який плаває на поверхні води.
Максим дуже тужить за донькою і п'ять років навіть не виходить з двору. Тим часом підростає Тетяна. Її сватає хороший і заможний юнак. Батько влаштовує для доньки неймовірно пишне весілля, гості гуляють цілий тиждень. Але коли молодята та гості йдуть з хати, Максим знову згадує та оплакує свою старшу доньку, вважаючи, що це він занапастив її молодість.
На хуторі над Дніпром навпроти Черкас мешкав Максим Гримач, який таємно допомагав контрабандистам - вночі зустрічав човни та ховав крам до печери. Максим Гримач жив дуже заможно, був вродливий і веселий. Люди любили його за хорошу вдачу, та й він в свою чергу завжди був готовий прийти на допомогу й захистити скривджених. Максим був удівцем і мав двох дочок: старшу Катрю та молодшу Тетяну. Батько дбав про те, щоб доньки його жили у достатку.
Катря вже була дорослою, тому дуже часто до неї приходили свататися парубки. Але дівчина кохала молодого козака Семена, який часто привозив човном з товаром і був у наймах в якогось пана. Катря всім відмовляла, й от одного разу батько запитався її, чому вона перебирає женихами. Максим сказав, що розуміє почуття доньки, але не хоче, щоб вона йшла за бурлаку, а лише за вільного козака. Катря ж відповіла, що вже чекає на свого вільного жениха, самого собі пана - Семену залишається ще рік працювати на свого пана, а тоді він купить собі хутір і вже тоді й сватів пришле. Закоханим треба лише дочекатися весни.
Настає весна. Катря чекає повернення коханого, тим часом готуючи собі посаг: вишиває шовком сорочки та рушники. Але Семен ніяк не повертається. Одного разу до Максима приплив козак і розповів про страшну бурю Дніпрі, в якій загинуло кілька козаків. Катря в цей час стояла в садку за вербою і чула всю розмову. Вона зрозуміла, що трапилося, і сказала батькові, що от він і дочекався собі вільного зятя.
Катря дуже сумує - ніхто не може її розважити. Вона сидить у садку і плете віночок з маків та барвінку. Коли до неї приходить сестра Тетяна, здається, що дівчина трохи розвеселилася. Того вечора вона розмовляє з батьком, але за себе нічого не говорить. Вночі дівчина гарно вбирається і виходить до садка, де на вербі висить її маковий віночок. Катря вдягає вінок на голову й дивиться на місяць, згадуючи коханого, а тоді кидається у річку. Наступного ранку її всюди шукають, але знаходять лише віночок, який плаває на поверхні води.
Максим дуже тужить за донькою і п'ять років навіть не виходить з двору. Тим часом підростає Тетяна. Її сватає хороший і заможний юнак. Батько влаштовує для доньки неймовірно пишне весілля, гості гуляють цілий тиждень. Але коли молодята та гості йдуть з хати, Максим знову згадує та оплакує свою старшу доньку, вважаючи, що це він занапастив її молодість.
Чари ночі. Олександр Олесь
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі…"
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"
1904
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п'яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі…"
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!"
1904
пʼятницю, 19 грудня 2014 р.
Страшні слова, коли вони мовчать. Ліна Костенко
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Момент (із оповідань тюремної Шехерезади). Володимир Винниченко (скорочено)
Оповідач їде на підводі разом із контрабандистом. Йому неодмінно треба саме тої ночі перетнути кордон, але Семен-контрабандист попереджує, що це небезпечно. Він каже, що багатьох так вбивають, а йти через кордон удень - це те саме, що піти одразу прикордонникам у руки. Оповідач продовжує наполягати на своєму, мовляв "не всіх же вбивають. от і мене не вб'ють". Семен каже йому лягти у возі і накриває рядном, а тоді привозить до якоїсь повітки й каже там заховатися. У повітці оповідач зустрічає якусь панну із міста. Спершу вона лякається, але потім починає весело балакати із оповідачем і каже, що вже два дні тут сидить на соломі.
Приходить Семен і каже, що їм обом треба негайно йти геть, бо стражники розшукують якусь панночку й ось-ось прийдуть і до нього. Він дає їм якийсь селянський одяг, щоб перевдягнутися. Панночка враз стає дуже серйозною і просить у оповідача револьвер. На питання, чи вона вміє стріляти, відповідає, що принаймні себе застрелити зможе. Семен каже їм іти до лісу, де й знаходиться межа.
Оповідач та панночка йдуть разом полем серед жита, вдаючи із себе простих селян. Вони час від часу зупиняються перепочити або перечекати, як повз них проїжджає чиясь підвода. Панночка не хоче казати свого імені, але коли вони вже майже доходять до лісу, раптом просить написати листа і надіслати за адресою, якщо раптом її вб'ють. Вона кілька разів повторює адресу та своє послання: "Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя".
У лісі Муся та оповідач поволі то біжуть, то повзуть, озираючись на кожен шурхіт. Вони прислухаються до шуму лісових мешканців, з острахом очікуючи розпізнати в них шум переслідувачів-прикордонників. Вони знову зупиняються, щоб відпочити. Оповідач відчуває раптовий сильний порив почуттів до панночки. Йому хочеться пригорнути її до себе, поцілувати. Муся питається, чи буде він її згадувати, якщо її вб'ють, і каже, що вона його неодмінно збереже у спогадах.
Вони продовжують йти лісом, без поняття, чи близько вони до своєї мети. Й от нарешті ліс закінчується - вони виходять на лощину із двома прикордонними стовпами. Оповідач каже, що тепер їм треба перебігти кордон, але ні в якому разі не можна озиратися чи зупинятися. Вони починають бігти і чують, як їм навздогін вигукують щось, лунають постріли.
Вже по той бік кордону супутники зупиняються і кидаються в обійми один одному, цілуються. Оповідач сповнений ніжних почуттів до панночки. Здається, що всього лише за один день знайомства він прикипів до неї душею. Але Муся пояснює йому, що зараз вони підуть різними шляхами і більше ніколи не побачать один одного. Вона каже, що той ні в якому випадку не повинен її шукати, а цей чарівний момент має залишитися у них в спогадах. "Щастя - момент". Вона не хоче псувати його пошлою буденністю. Оповідач розуміє, що вона має рацію, але навіть не в змозі щось їй відповісти. Вони цілуються на прощання. Панна йде далі своїм шляхом, а оповідач сидить посеред поля, оплакуючи в душі своє "осиротіле щастя". Він не знав, хто вона, і звідки, що з нею трапилося потім, але спогади про панночку залишилися з ним назавжди.
Приходить Семен і каже, що їм обом треба негайно йти геть, бо стражники розшукують якусь панночку й ось-ось прийдуть і до нього. Він дає їм якийсь селянський одяг, щоб перевдягнутися. Панночка враз стає дуже серйозною і просить у оповідача револьвер. На питання, чи вона вміє стріляти, відповідає, що принаймні себе застрелити зможе. Семен каже їм іти до лісу, де й знаходиться межа.
Оповідач та панночка йдуть разом полем серед жита, вдаючи із себе простих селян. Вони час від часу зупиняються перепочити або перечекати, як повз них проїжджає чиясь підвода. Панночка не хоче казати свого імені, але коли вони вже майже доходять до лісу, раптом просить написати листа і надіслати за адресою, якщо раптом її вб'ють. Вона кілька разів повторює адресу та своє послання: "Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя".
У лісі Муся та оповідач поволі то біжуть, то повзуть, озираючись на кожен шурхіт. Вони прислухаються до шуму лісових мешканців, з острахом очікуючи розпізнати в них шум переслідувачів-прикордонників. Вони знову зупиняються, щоб відпочити. Оповідач відчуває раптовий сильний порив почуттів до панночки. Йому хочеться пригорнути її до себе, поцілувати. Муся питається, чи буде він її згадувати, якщо її вб'ють, і каже, що вона його неодмінно збереже у спогадах.
Вони продовжують йти лісом, без поняття, чи близько вони до своєї мети. Й от нарешті ліс закінчується - вони виходять на лощину із двома прикордонними стовпами. Оповідач каже, що тепер їм треба перебігти кордон, але ні в якому разі не можна озиратися чи зупинятися. Вони починають бігти і чують, як їм навздогін вигукують щось, лунають постріли.
Вже по той бік кордону супутники зупиняються і кидаються в обійми один одному, цілуються. Оповідач сповнений ніжних почуттів до панночки. Здається, що всього лише за один день знайомства він прикипів до неї душею. Але Муся пояснює йому, що зараз вони підуть різними шляхами і більше ніколи не побачать один одного. Вона каже, що той ні в якому випадку не повинен її шукати, а цей чарівний момент має залишитися у них в спогадах. "Щастя - момент". Вона не хоче псувати його пошлою буденністю. Оповідач розуміє, що вона має рацію, але навіть не в змозі щось їй відповісти. Вони цілуються на прощання. Панна йде далі своїм шляхом, а оповідач сидить посеред поля, оплакуючи в душі своє "осиротіле щастя". Він не знав, хто вона, і звідки, що з нею трапилося потім, але спогади про панночку залишилися з ним назавжди.
Блакитна панна. Микола Вороний
Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах...
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна...
Ось вона - Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля -
Вся земля
Їй виспівує: "Осанна!"
А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.
І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В'ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.
1912
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах...
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна...
Ось вона - Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля -
Вся земля
Їй виспівує: "Осанна!"
А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.
І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В'ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.
1912
четвер, 18 грудня 2014 р.
Анна Ахматова. Дав мені юнь Ти сутужную...
Дал Ты мне молодость трудную.
Столько печали в пути.
Как же мне душу скудную
Богатой Тебе принести?
Долгую песню, льстивая,
О славе поет судьба.
Господи! я нерадивая,
Твоя скупая раба.
Ни розою, ни былинкою
Не буду в садах Отца.
Я дрожу над каждой соринкою,
Над каждым словом глупца.
Столько печали в пути.
Как же мне душу скудную
Богатой Тебе принести?
Долгую песню, льстивая,
О славе поет судьба.
Господи! я нерадивая,
Твоя скупая раба.
Ни розою, ни былинкою
Не буду в садах Отца.
Я дрожу над каждой соринкою,
Над каждым словом глупца.
Гійом Аполлінер. Міст Мірабо
Під мостом Мірабо струмує Сена
Так і любов
Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутнява шалена
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Рука в руці постiймо очі в очі
Під мостом рук
Вода тече хлюпоче
Од вічних поглядів спочити хоче
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя хода тягуча
Надія ж невгамовано жагуча
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Минають дні години і хвилини
Мине любов
I знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Перекладач: Микола Лукаш
( читати аналіз вірша )
Так і любов
Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутнява шалена
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Рука в руці постiймо очі в очі
Під мостом рук
Вода тече хлюпоче
Од вічних поглядів спочити хоче
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя хода тягуча
Надія ж невгамовано жагуча
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Минають дні години і хвилини
Мине любов
I знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Перекладач: Микола Лукаш
( читати аналіз вірша )
Різдво. Богдан-Ігор Антонич
Народився бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.
1934
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.
1934
Балада про соняшник. Іван Драч
В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
- Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,-
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
- Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
Енеїда. Вергілій (скорочено)
Середземним морем Еней та його товариші троянці втікають зі свого рідного міста Трої, яке знищили греки. Вони відправляються до Італії, де згідно із пророцтвом Еней має заснувати Рим. Коли вони вже наближаються до своєї цілі, лютий шторм відкидає їхній корабель з курсу, і троянці опиняються в Карфагені. Їх зустрічає Дідона, засновниця та цариця Карфагену. Еней розповідає їй про свою тривалу та нелегку мандрівку.
Еней розповідає про розграбування Трої, та те, яким закінчилася Троянська війна після десяти років грецької облоги. Троянці прийняли в подарунок від греків дерев'яного коня, всередині якого заховалося кілька грецьких воїнів. Цей обман і став вирішальним кроком у ході війни. Еней розповідає, як він втікав із палаючого міста разом зі своїм батьком Анхізом, сином Асканієм та богами вогню, які були символом загиблого міста. Впевнений, що боги приготували для нього славне майбутнє в Італії, Еней відплив із флотом, забравши із собою вцілілих громадян Трої. Еней розповідає про випробування, з якими вони стикнулися на своєму шляху. Двічі вони вже намагалися побудувати нове місто, але через погані прикмети їм доводилося відмовитися від задуму. Гарпії, істоти, які є напів-жінками, напів-птахами, прокляли троянців. Врешті, після того як помер Анхіз, а сам флот ледь не згинув у жахливій бурі, вони прибули до Карфагена.
середу, 17 грудня 2014 р.
Гійом Аполлінер. Творчість
Поезія
1911 - Бестіарій, або Кортеж Орфея (фр. Le bestiaire ou le cortège d’Orphée)
1913 - Алкоголі. Вірші 1898–1913 pp. (фр. Alcools)
1917 - Життя в любові (фр. Vitam impendere amori')
1918 - Каліграми. Вірші Миру та Війни 1913–1916 рр. (фр. Calligrammes, poèmes de la paix et de la guerre 1913-1916; опубліковано невдовзі після смерті автора)
1925 - ... (фр. Il y a...)
1927 - ... (фр. Julie ou la rose)
1947 - Тінь моєї любові (фр. Ombre de mon amour, вірші до Луїзи де Коліньї-Шатійон)
1949 - Таємні вірші до Мадлен (фр. Poèmes secrets à Madeleine)
1952 - Меланхолійний наглядач (фр. Le Guetteur mélancolique)
1955 - Вірші до Лу (фр. Poèmes à Lou)
1985 - Продаж (фр. Soldes)
2006 - ... (фр. Et moi aussi je suis peintre, альбом малюнків для Каліграм, з приватної колекції)
Проза
1900 - ... (фр. Mirely ou le Petit Trou pas cher)
... - "Що ти робиш?" (фр. "Que faire?")
1907 - Одинадцять тисяч різок (фр. Les Onze Mille Verges ou les amours d'un hospodar)
1909 - Гниючий чарівник (фр. L'enchanteur pourrissant)
1910 - Єресіарх і компанія (фр. L'Hérèsiarque et Cie)
1911 - Подвиги молодого Дон Жуана (фр. Les exploits d’un jeune Don Juan)
1914 - Рим під владою Борджії (фр. La Rome des Borgia)
1914 - Кінець Вавилона (фр. La Fin de Babylone - L'Histoire romanesque 1/3)
1915 - Три Дон Жуана (фр. Les Trois Don Juan - L'Histoire romanesque 2/3)
1916 - Убивство поета (фр. Le poète assassiné)
1920 - Сидяча жінка (фр. La femme assise)
1928 - Штифти (фр. Les Épingles)
П'єси
1917 - Соски Тіресея (фр. Les Mamelles de Tirésias)
1917 - ... (фр. La Bréhatine, кіносценарій, в співавторстві з Андре Біллі)
1918 - містерія-буф "Барви часу" (фр. Couleurs du temps)
1952 (публ.) - Казанова (фр. Casanova)
Публіцистика
1909 - Поезія символістів (фр. Poésie symboliste)
1910 - Італійський театр (фр. Le Théâtre Italien, ілюстрована енциклопедія)
10 червня - 3 липня 1911 - Передмова. 8-ий щорічний каталог художньої виставки Незалежних художників. Брюссельський музей сучасного мистецтва (фр. Preface, Catalogue of 8th Salon annuel du Cercle d'art Les Indépendants, Musée moderne de Bruxelles)
1911-1918 - Епізоди з життя. Хроніка Меркюр де Франс (фр. La Vie anecdotique, Chroniques dans Le Mercure de France)
1912 - Сторінки історії, хроніка великих століть Франції (фр. Pages d'histoire, chronique des grands siècles de France)
1913 - Міркування про мистецтво. Художники-кубісти (фр. Méditations esthétiques. Les peintres cubistes)
1913 - Сучасний живопис (фр. La Peinture moderne)
1913 - Футуристична антитрадиція (фр. L'Antitradition futuriste, manifeste synthèse)
27 травня 1914 - ... (фр. Jean Metzinger à la Galerie Weill, Chroniques d'art de Guillaume Apollinaire, L'Intransigeant, Paris Journal)
1915 - ... (фр. Case d'Armons)
1918 - Новий дух і поети (фр. L'esprit nouveau et les poètes)
1918 - ... (фр. Le Flâneur des Deux Rives, хроніки)
1911 - Бестіарій, або Кортеж Орфея (фр. Le bestiaire ou le cortège d’Orphée)
1913 - Алкоголі. Вірші 1898–1913 pp. (фр. Alcools)
1917 - Життя в любові (фр. Vitam impendere amori')
1918 - Каліграми. Вірші Миру та Війни 1913–1916 рр. (фр. Calligrammes, poèmes de la paix et de la guerre 1913-1916; опубліковано невдовзі після смерті автора)
1925 - ... (фр. Il y a...)
1927 - ... (фр. Julie ou la rose)
1947 - Тінь моєї любові (фр. Ombre de mon amour, вірші до Луїзи де Коліньї-Шатійон)
1949 - Таємні вірші до Мадлен (фр. Poèmes secrets à Madeleine)
1952 - Меланхолійний наглядач (фр. Le Guetteur mélancolique)
1955 - Вірші до Лу (фр. Poèmes à Lou)
1985 - Продаж (фр. Soldes)
2006 - ... (фр. Et moi aussi je suis peintre, альбом малюнків для Каліграм, з приватної колекції)
Проза
1900 - ... (фр. Mirely ou le Petit Trou pas cher)
... - "Що ти робиш?" (фр. "Que faire?")
1907 - Одинадцять тисяч різок (фр. Les Onze Mille Verges ou les amours d'un hospodar)
1909 - Гниючий чарівник (фр. L'enchanteur pourrissant)
1910 - Єресіарх і компанія (фр. L'Hérèsiarque et Cie)
1911 - Подвиги молодого Дон Жуана (фр. Les exploits d’un jeune Don Juan)
1914 - Рим під владою Борджії (фр. La Rome des Borgia)
1914 - Кінець Вавилона (фр. La Fin de Babylone - L'Histoire romanesque 1/3)
1915 - Три Дон Жуана (фр. Les Trois Don Juan - L'Histoire romanesque 2/3)
1916 - Убивство поета (фр. Le poète assassiné)
1920 - Сидяча жінка (фр. La femme assise)
1928 - Штифти (фр. Les Épingles)
П'єси
1917 - Соски Тіресея (фр. Les Mamelles de Tirésias)
1917 - ... (фр. La Bréhatine, кіносценарій, в співавторстві з Андре Біллі)
1918 - містерія-буф "Барви часу" (фр. Couleurs du temps)
1952 (публ.) - Казанова (фр. Casanova)
Публіцистика
1909 - Поезія символістів (фр. Poésie symboliste)
1910 - Італійський театр (фр. Le Théâtre Italien, ілюстрована енциклопедія)
10 червня - 3 липня 1911 - Передмова. 8-ий щорічний каталог художньої виставки Незалежних художників. Брюссельський музей сучасного мистецтва (фр. Preface, Catalogue of 8th Salon annuel du Cercle d'art Les Indépendants, Musée moderne de Bruxelles)
1911-1918 - Епізоди з життя. Хроніка Меркюр де Франс (фр. La Vie anecdotique, Chroniques dans Le Mercure de France)
1912 - Сторінки історії, хроніка великих століть Франції (фр. Pages d'histoire, chronique des grands siècles de France)
1913 - Міркування про мистецтво. Художники-кубісти (фр. Méditations esthétiques. Les peintres cubistes)
1913 - Сучасний живопис (фр. La Peinture moderne)
1913 - Футуристична антитрадиція (фр. L'Antitradition futuriste, manifeste synthèse)
27 травня 1914 - ... (фр. Jean Metzinger à la Galerie Weill, Chroniques d'art de Guillaume Apollinaire, L'Intransigeant, Paris Journal)
1915 - ... (фр. Case d'Armons)
1918 - Новий дух і поети (фр. L'esprit nouveau et les poètes)
1918 - ... (фр. Le Flâneur des Deux Rives, хроніки)
понеділок, 15 грудня 2014 р.
Богдан-Ігор Антонич. Творчість
Поетичні твори
1931 - Привітання життя (книжка поезій, Львів)
1932 - ... Велика гармонія (збірка друкувалась 1932-33 рр. у періодиці; повністю надрукована 1967 р.)
1934 - Три перстені (поеми й лірика, Львів)
1936 - Книга Лева (Львів)
1938 - Зелена Євангелія (посмертне видання, Львів)
1938 - Ротації (посмертне видання, Львів)
Низка поезій поза збірками;
Лібрето до опери «Довбуш» (у двох редакціях)
Поетичні переклади (Ашіль Мільєн, Владислав Белза, Ярослав Врхліцький, Густав Фальке, Райнер Марія Рільке)
Проза
роман "На другому березі" (незакінчений)
сатиричний гротеск "Політик"
новела "Три мандоліни"
Окремі твори у фрагментах
Літературно-критичні статті
Національне мистецтво
Між змістом і формою
Становище поета
Як розуміти поезію
Сто червінців божевілля
1931 - Привітання життя (книжка поезій, Львів)
1932 - ... Велика гармонія (збірка друкувалась 1932-33 рр. у періодиці; повністю надрукована 1967 р.)
1934 - Три перстені (поеми й лірика, Львів)
1936 - Книга Лева (Львів)
1938 - Зелена Євангелія (посмертне видання, Львів)
1938 - Ротації (посмертне видання, Львів)
Низка поезій поза збірками;
Лібрето до опери «Довбуш» (у двох редакціях)
Поетичні переклади (Ашіль Мільєн, Владислав Белза, Ярослав Врхліцький, Густав Фальке, Райнер Марія Рільке)
Проза
роман "На другому березі" (незакінчений)
сатиричний гротеск "Політик"
новела "Три мандоліни"
Окремі твори у фрагментах
Літературно-критичні статті
Національне мистецтво
Між змістом і формою
Становище поета
Як розуміти поезію
Сто червінців божевілля
неділю, 14 грудня 2014 р.
Аналіз вірша Гійома Аполлінера. Міст Мірабо
Один із найвідоміших віршів видатного французького поета Гійома Аполлінера "Міст Мірабо" був написаний у 1912 році та увійшов до збірки поезій "Алкоголі. Вірші 1898 - 1913".
Поет присвятив цей вірш своїй коханій Марі Лорансен. Їхні почуття минули і сум розлуки Гійом вилив у поетичні рядки.
Мінливість людського життя та почуттів він порівнює із мінливістю річки Сени. З плином часу змінюється все - людські стосунки, хід життя, так само і вода, що пропливає під мостом Мірабо. Аполлінер пише:
"Любов мине
і знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине"
Поет присвятив цей вірш своїй коханій Марі Лорансен. Їхні почуття минули і сум розлуки Гійом вилив у поетичні рядки.
Мінливість людського життя та почуттів він порівнює із мінливістю річки Сени. З плином часу змінюється все - людські стосунки, хід життя, так само і вода, що пропливає під мостом Мірабо. Аполлінер пише:
"Любов мине
і знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине"
четвер, 11 грудня 2014 р.
Франц Кафка. Творчість
Романи
1925 - Процес (англ. The Trial / нім. Der Prozeß)
1926 - Замок (англ. The Castle / нім. Das Schloß)
1927 - Америка (англ. America / нім. Amerika)
Новели і мала проза
1913 - Вирок (англ. The Judgement / нім. Das Urteil)
1913 - Споглядання (англ. Contemplation або Meditation / нім. Betrachtung)
1914 - У виправній колонії (англ. In the Penal Colony / нім. In der Strafkolonie)
1915 - Перевтілення (англ. The Metamorphosis / нім. Die Verwandlung)
1916 - Сільський доктор (англ. A Country Doctor / нім. Ein Landarzt)
1919 - Звіт для академії (англ. A Report to an Academy / нім. Ein Bericht für eine Akademie)
1923 - Нора (англ. The Burrow / нім. Der Bau)
1924 - Співачка Жозефіна, або мишачий народ (англ. Josepine the Singer, or the Mouse Folk / нім. Josephine, die Sängerin, oder Das Volk der Mäuse)
1924 - Голодар (англ. A Hunger Artist / нім. Ein Hungerkünstler)
1931 - Шкільний вчитель (англ. The Village Schoolmaster або The Giant Mole / нім. Der Dorfschullehrer або Der Riesenmaulwurf)
1933 - Як будувалася китайська стіна (англ. The Great Wall of China / нім. Beim Bau der chinesischen Mauer)
1933 - Дослідження одного собаки (англ. Investigations of a Dog / нім. Forschungen eines Hundes)
1933 - Перед законом (англ. Before the Law / нім. Vor dem Gesetz)
1933 - Брюмфельд, старий холостяк (англ. Blumfield, an Elderly Bachelor / нім. Blumfeld, ein älterer Junggeselle)
1936 - Опис однієї боротьби (англ. Description of a Struggle / нім. Beschreibung eines Kampfes)
1948 - Щоденники (англ. Franz Kafka's Diaries / нім. Tagebücher)
1952 - Листи до Мілени (англ. Letters to Milena / нім. Briefe an Milena)
1959 - Листи друзям, сім'ї та редакторам (англ. Letters to Friends, Family and Editors / нім. Briefe 1902–1924)
1967 - Листи до Феліції (англ. Letters to Felice / нім. Briefe an Felice)
1974 - Листи до Отли та сім'ї (англ. Letters to Ottla and the Family / нім. Briefe an Ottla und die Familie)
1925 - Процес (англ. The Trial / нім. Der Prozeß)
1926 - Замок (англ. The Castle / нім. Das Schloß)
1927 - Америка (англ. America / нім. Amerika)
Новели і мала проза
1913 - Вирок (англ. The Judgement / нім. Das Urteil)
1913 - Споглядання (англ. Contemplation або Meditation / нім. Betrachtung)
1914 - У виправній колонії (англ. In the Penal Colony / нім. In der Strafkolonie)
1915 - Перевтілення (англ. The Metamorphosis / нім. Die Verwandlung)
1916 - Сільський доктор (англ. A Country Doctor / нім. Ein Landarzt)
1919 - Звіт для академії (англ. A Report to an Academy / нім. Ein Bericht für eine Akademie)
1923 - Нора (англ. The Burrow / нім. Der Bau)
1924 - Співачка Жозефіна, або мишачий народ (англ. Josepine the Singer, or the Mouse Folk / нім. Josephine, die Sängerin, oder Das Volk der Mäuse)
1924 - Голодар (англ. A Hunger Artist / нім. Ein Hungerkünstler)
1931 - Шкільний вчитель (англ. The Village Schoolmaster або The Giant Mole / нім. Der Dorfschullehrer або Der Riesenmaulwurf)
1933 - Як будувалася китайська стіна (англ. The Great Wall of China / нім. Beim Bau der chinesischen Mauer)
1933 - Дослідження одного собаки (англ. Investigations of a Dog / нім. Forschungen eines Hundes)
1933 - Перед законом (англ. Before the Law / нім. Vor dem Gesetz)
1933 - Брюмфельд, старий холостяк (англ. Blumfield, an Elderly Bachelor / нім. Blumfeld, ein älterer Junggeselle)
1936 - Опис однієї боротьби (англ. Description of a Struggle / нім. Beschreibung eines Kampfes)
1948 - Щоденники (англ. Franz Kafka's Diaries / нім. Tagebücher)
1952 - Листи до Мілени (англ. Letters to Milena / нім. Briefe an Milena)
1959 - Листи друзям, сім'ї та редакторам (англ. Letters to Friends, Family and Editors / нім. Briefe 1902–1924)
1967 - Листи до Феліції (англ. Letters to Felice / нім. Briefe an Felice)
1974 - Листи до Отли та сім'ї (англ. Letters to Ottla and the Family / нім. Briefe an Ottla und die Familie)
пʼятницю, 5 грудня 2014 р.
Вільям Шекспір. Творчість
Трагедії
Тіт Андронік (1591–1592, англ. Titus Andronicus)
Ромео та Джульєта (1594-1595, англ. Romeo and Juliet)
Юлій Цезар (1599-1600, англ. Julius Caesar)
Гамлет (1600–1601, англ. Hamlet)
Троїл і Крессіда (1601-1602, англ. Troilus and Cressida)
Отелло (1604–1605, англ. Othello)
Король Лір (1605–1606, англ. King Lear)
Макбет (1605-1606, англ. Macbeth)
Тімон Афінський (1605–1608, англ. Timon of Athens)
Антоній і Клеопатра (1606-1607, англ. Antony and Cleopatra)
Коріолан (1606-1608, англ. Coriolanus)
Комедії
Комедія помилок (1592-1593, англ. The Comedy of Errors)
Приборкання норовливої (1593-1594, англ. The Taming of the Shrew)
Марні зусилля кохання (1594-1595, англ. Love's Labour's Lost)
Два веронці (1594-1595, англ. The Two Gentlemen of Verona)
Сон літньої ночі (1595-1596, англ. A Midsummer Night's Dream)
Венеціанський купець (1596-1597, англ. The Merchant of Venice)
Багато галасу даремно (1598-1599, англ. Much Ado About Nothing)
Як вам це сподобається (1599-1600, англ. As You Like It)
Дванадцята ніч (1599-1600, англ. Twelfth Night)
Віндзорські насмішниці (1600-1601, англ. The Merry Wives of Windsor)
Все добре, що добре закінчується (1602-1603, англ. All's Well That Ends Well)
Міра за міру (1604-1605, англ. Measure for Measure)
Перикл (1608-1609, англ. Pericles, Prince of Tyre)
Цимбелін (1609-1610, англ. Cymbeline)
Зимова казка (1610-1611, англ. The Winter's Tale)
Буря (1611-1612, англ. The Tempest)
Два знатних родичі (1613-1614, The Two Noble Kinsmen)
Історичні п'єси
Король Іоанн (1596-1597, англ. King John)
Річард ІІ (1595-1596, англ. Richard II)
Генріх IV, частина 1 (1597-1598, англ. Henry IV, Part 1)
Генріх IV, частина 2 (1597-1598, англ. Henry IV, Part 2)
Генріх V (1598-1599, англ. Henry V)
Генріх VI, частина 1 (1591-1592, англ. Henry VI, Part 1)
Генріх VI, частина 2 (1590-1591, англ. Henry VI, Part 2)
Генріх VI, частина 3 (1590-1591, англ. Henry VI, Part 3)
Річард ІІІ (1592-1593, англ. Richard III)
_______
дати написання п'єс вказані приблизно
Тіт Андронік (1591–1592, англ. Titus Andronicus)
Ромео та Джульєта (1594-1595, англ. Romeo and Juliet)
Юлій Цезар (1599-1600, англ. Julius Caesar)
Гамлет (1600–1601, англ. Hamlet)
Троїл і Крессіда (1601-1602, англ. Troilus and Cressida)
Отелло (1604–1605, англ. Othello)
Король Лір (1605–1606, англ. King Lear)
Макбет (1605-1606, англ. Macbeth)
Тімон Афінський (1605–1608, англ. Timon of Athens)
Антоній і Клеопатра (1606-1607, англ. Antony and Cleopatra)
Коріолан (1606-1608, англ. Coriolanus)
Комедії
Комедія помилок (1592-1593, англ. The Comedy of Errors)
Приборкання норовливої (1593-1594, англ. The Taming of the Shrew)
Марні зусилля кохання (1594-1595, англ. Love's Labour's Lost)
Два веронці (1594-1595, англ. The Two Gentlemen of Verona)
Сон літньої ночі (1595-1596, англ. A Midsummer Night's Dream)
Венеціанський купець (1596-1597, англ. The Merchant of Venice)
Багато галасу даремно (1598-1599, англ. Much Ado About Nothing)
Як вам це сподобається (1599-1600, англ. As You Like It)
Дванадцята ніч (1599-1600, англ. Twelfth Night)
Віндзорські насмішниці (1600-1601, англ. The Merry Wives of Windsor)
Все добре, що добре закінчується (1602-1603, англ. All's Well That Ends Well)
Міра за міру (1604-1605, англ. Measure for Measure)
Перикл (1608-1609, англ. Pericles, Prince of Tyre)
Цимбелін (1609-1610, англ. Cymbeline)
Зимова казка (1610-1611, англ. The Winter's Tale)
Буря (1611-1612, англ. The Tempest)
Два знатних родичі (1613-1614, The Two Noble Kinsmen)
Історичні п'єси
Король Іоанн (1596-1597, англ. King John)
Річард ІІ (1595-1596, англ. Richard II)
Генріх IV, частина 1 (1597-1598, англ. Henry IV, Part 1)
Генріх IV, частина 2 (1597-1598, англ. Henry IV, Part 2)
Генріх V (1598-1599, англ. Henry V)
Генріх VI, частина 1 (1591-1592, англ. Henry VI, Part 1)
Генріх VI, частина 2 (1590-1591, англ. Henry VI, Part 2)
Генріх VI, частина 3 (1590-1591, англ. Henry VI, Part 3)
Річард ІІІ (1592-1593, англ. Richard III)
_______
дати написання п'єс вказані приблизно
Підписатися на:
Дописи (Atom)