Анна Ахматова. Довкола жовтий вечір ліг

Широк и желт вечерний свет,
Нежна апрельская прохлада.
Ты опоздал на много лет,
Но все-таки тебе я рада.

Сюда ко мне поближе сядь,
Гляди веселыми глазами:
Вот эта синяя тетрадь -
С моими детскими стихами.

Прости, что я жила скорбя
И солнцу радовалась мало.
Прости, прости, что за тебя
Я слишком многих принимала.

Анна Ахматова. Дав мені юнь Ти сутужную...

Дал Ты мне молодость трудную.
Столько печали в пути.
Как же мне душу скудную
Богатой Тебе принести?
Долгую песню, льстивая,
О славе поет судьба.
Господи! я нерадивая,
Твоя скупая раба.
Ни розою, ни былинкою
Не буду в садах Отца.
Я дрожу над каждой соринкою,
Над каждым словом глупца.

Анна Ахматова. Творчість

Книги та збірки

1912 - Вечір / Вечер
1914 - 1923 - Чотки / Чётки (перше видання 1914 р. у в-ві "Гіперборей", тираж 1000 примірників; всього було 9 видань)
1917, 1918, 1922 - Біла зграя / Белая стая
1921 - Подорожник (в-во "Петрополіс", 1000 примірників)
1922 - Anno Domini MCMXXI (в-во "Петрополіс", П.; друге видання - Берлін, 1923 р.)
1940 - Із шести книг / Из шести книг (видано в Ленінграді, у жовтні того ж року книгу вилучено з користування постановою секретаріату ЦК ВКП(б) як "ідеологічно шкідливу")
1943 - Вибране. Вірші. Ташкент / Избранное. Стихи. Ташкент
1958 - Вірші / Стихотворения (Москва, ГИХЛ)
1961 - Вірші. 1909—1960 / Стихотворения. 1909—1960 (Москва)
1963 - Реквієм / Requiem (видано в Тель-Авіві без відома автора, згодом того ж року - в Мюнхені)
1965 - Біг часу / Бег времени (М.-Л.)

Поеми

1940—1965 - Поема без героя / Поэма без героя

Цикли віршів

1940 - Іва
1942-1944 - Ташкентські вірші
1950 - Слава миру

Аналіз вірша Анни Ахматової "Дав мені юнь Ти сутужную"

У вірші "Дав мені юнь Ти сутужную" Анна Ахматова звертається до Бога, ніби просячи вибачення за те, що вона нічим не збагачує свою душу, мовби марнуючи своє життя. Вона піддається гріхові гордині, звертаючи увагу на слово кожного дурня, хоча насправді вважає лестощі сміттям. Анна розмірковує про те, що доля приносить славу, розспівуючи їй оди й хвалу, а вона "скупа" не може від цього відмовитися, таким чином іще більше піддаючись впливові чи не найгіршого смертельного гріха. Анна вважає, що не заслуговує бути навіть билинкою в саду Отця, не те, що трояндою.Свою славу вона називає тугою, каже, що це лише ускладнює її життя. Й справді ми часто не замислюємося про те, що публічність та слава є привабливими лише зовні. Однак це важко зрозуміти, поки не опинишся сам в сяйві слави, яка ніби забирає особисте життя, замінюючи його постійним білим шумом від слів кожного дурня, яке не має насправді ніякого значення, але все одно чіпається за душу, від впливу якого закритися дуже важко, щоб іти правильним шляхом і збагачувати свою душу за той короткий виділений нам на Землі час. Як у притчі про талант, закопаний у землю, Анна сумнівається, чи вона примножила свій дар від Бога, чи знайдеться для неї хоча б найменше місце в саду Отця.

Анна Ахматова. Біографія

(1889 — 1966)

Анна Андріївна Ахматова (до заміжжя Горенко) - видатна російська поетеса, письменниця, літературознавець, літературний критик та перекладач, визнана класиком вітчизняної поезії ще в 1920-х роках, ще за життя здобула славу й визнання в СРСР та за кордоном.