Генрік Ібсен. Біографія (скорочено)

(20 березня 1828 - 23 травня 1906)

Норвезький драматург і поет Генрік Ібсен вважається батьком сучасного театру. Його також називають батьком реалізму. Після Шекспіра Ібсен вважається другим найбільш впливовим та проникливим драматургом і поетом ХІХ століття. Ібсен народився 20 березня 1828 року в місті Шієн в Норвегії. Він був найстаршим з п'яти дітей у сім'ї багатого торговця. Вони мешкали в портовому містечку, яке було відоме своїми поставками деревини.

Персонажі. Ляльковий дім

Нора - протагоніст п'єси і дружина Торвальда Хельмера. Нора спершу здається грайливою, наївною дитиною, якій бракує знань про світ за межами її дому. Однак вона має невеликий життєвий досвід, а її незначні спроби бунтувати показують, що жінка не така вже й безневинна та життєрадісна, якою здається на перший погляд. Вона усвідомлює свою нікчемну позицію у шлюбі та знаходить в собі силу втекти із тої гнітючої ситуації.

Торвальд Хельмер - чоловік Нори. Торвальд задоволений своєю новою посадою в банку, так само як і своїм авторитетом у сім'ї. Він поводиться з Норою, мов з дитиною - сердечно і поблажливо. Він не вважає Нору рівнею. Для нього вона мов іграшка чи лялька, якою можна гратися і милуватися. Загалом, Торвальд дуже переймається своїм місцем і статусом у суспільстві. Він дає вихід своїм емоціям, коли боїться, що втратить повагу людей і його почнуть зневажати.

Джеймс Джойс. Творчість

Твори

1907 - "Камерна музика" (поезії; англ. Chamber Music)
1914 - "Дублінці" (збірка оповідань; англ. Dubliners)
1916 - "Портрет митця замолоду" (роман; англ. A Portrait of the Artist as a Young Man)
1918 - "Вигнанці" (п'єса; англ. Exiles)
1922 - "Улісс" (роман; англ. Ulysses)
1927 - "Вірші, пенні за штуку" (англ. Poems Pennyeach)
1939 - "Поминки за Фіннеганом" (роман; англ. Finnegans Wake)

Опубліковано посмертно

1944 - "Герой Стівен" (попередник "Портрета"; написаний у 1904-1906 рр.; англ. Stephen Hero)
1968 - "Джакомо Джойс" (написано в 1907 р.; англ. Giacomo Joyce)
1957 - Letters of James Joyce Vol. 1 (Ed. Stuart Gilbert)
1959 - The Critical Writings of James Joyce (Eds. Ellsworth Mason and Richard Ellmann)
1965 - The Cat and the Devil (London: Faber and Faber)
1966 - Letters of James Joyce Vol. 2 (Ed. Richard Ellmann)
1966 - Letters of James Joyce Vol. 3 (Ed. Richard Ellman)
1975 - Selected Letters of James Joyce (Ed. Richard Ellmann)
2012 - The Cats of Copenhagen (Ithys Press)
2013 - Finn's Hotel (Ithys Press)

Джеймс Джойс. Біографія (скорочено)

(2 лютого 1882 - 13 січня 1941)

Джеймс Джойс без сумніву один із найвпливовіших письменників початку ХХ століття. Він майстерно опанував техніку потоку свідомості, а найвизначнішою роботою в його кар'єрі вважається роман "Улісс" (1922), який ще називають сучасною версією "Одісеї" Гомера. "Улісс" здобув славу одного з найкращих романів в історії людства.

Адам Міцкевич. Творчість

Поеми

1820 - "Ода юності" (пл. Oda do młodości)
1822 - "Балади і романси" (пл. Ballady i romanse)
1823 - "Гражина" (пл. Grażyna)
1828 - "Конрад Валленрод" (пл. Konrad Wallenrod)
1822-.. - "Дзяди" (пл. Dziady)
1832 - "Пан Тадеуш" (пл. Pan Tadeusz)

Сонети

1826 - "Кримські сонети"  (пл. Sonety krymskie)

Стендаль. Творчість

Романи
Арманс (фр. Armance, 1827)
Червоне та чорне (фр. Le Rouge et le Noir, 1830)

/ читати скорочено /

Пармський монастир (фр. La Chartreuse de Parme, 1839)
Ламієль (фр. Lamiel, писаний протягом 1839-42, незакінчений, виданий 1889)
Люсьєн Левен (фр. Lucien Leuwen 1835, незакінчений, виданий 1894)
Життя Наполеона (фр. Vie de Napoléon, 1817–1818, виданий у 1929)

Ляльковий дім. Генрік Ібсен (скорочено)

Всі події "Лялькового дому" розгортаються у вітальні сім'ї Хельмер. Починається п'єса з вечора напередодні Різдва. До вітальні заходить Нора Хельмер з кількома пакунками. Її чоловік Торвальд почув, що вона прийшла, і вийшов зі свого кабінету. Він з почуттям її вітає, але потім дорікає за те, що дружина витратила багато грошей на різдвяні подарунки. У ході розмови виявляється, що сім'ї Хельмерів вже багато років доводиться бути обачними з видатками, але недавно Торвальд отримав нову посаду в банку, де він працює, тому тепер їм не доведеться так багато економити.

Джакомо Джойс. Джеймс Джойс (повністю)

Хто? Бліде обличчя в рамці важкого запашного хутра, її руки сором’язливі та нервові. Вона носить пенсне. Так: коротка мова. Короткий смішок. Короткий покліп повік.

Ажурне плетиво почерку, видовжене й гарне, позначене тихим презирством і смиренням: молода шляхетна особа.

Персонажі. Старий і море

Сантьяго - старий рибалка з Куби, якому вже довший час не щастить. Незважаючи на весь його досвід і майстерність, йому не вдається піймати рибу 84 дні поспіль. Сантьяго скромний, але заслужено пишається своїм вмінням. Він багато знає про море і його мешканців, так само як і про своє ремесло, тому не втрачає надії незалежно від обставин. Упродовж всього свого життя Сантьяго доводилося випробовувати свою силу і витривалість. Але найбільшим випробуванням постає марлін, з яким старий рибалка бореться упродовж трьох днів. Марлін є найбільшою перемогою всього його життя, але парадоксально врешті-решт Сантьяго втрачає рибу.

Марлін - Сантьяго ловить марліна на гачок, але лише під кінець повісті взнає, що ця рибина завдовжки 18 футів. Через те, що марлін такий велетенський, Сантьяго не вдається витягнути рибу. Вони зчепилися у боротьбі, яка насправді більше схожа на союз. Рибацька жилка символізує батьківський зв'язок - почуття, які Сантьяго відчуває до риби. Коли пійманого марліна пожирають акули, Сантьяго здається, ніби це нищать його самого.

Манолін - юнак, учень і вірний супутник Сантьяго. Старий вперше взяв його до себе на човен, коли хлопчику ледве виповнилося 5 років. Через те, що Сантьяго не щастить з уловом, батьки Маноліна вимусили хлопця піти рибалити на інший човен. Однак Манолін турбується про старого, якого й надалі вважає своїм вчителем. Хлопець часто балакає зі старим про бейсбол і старається як може полегшити життя Сантьяго.

Джо ді Маджіо - хоча ді Маджіо ніколи не з'являється в повісті, тим не менш він відіграє важливу роль. Сантьяго захоплюється ним, як взірцем сили і відповідальності, і згадує про ді Маджіо, щоб підбадьорити себе щоразу, коли йому самому бракує впевненості у власній силі. Незважаючи на хворобливу п'яткову шпору, яка іншого гравця могла б зробити калікою, ді Маджіо продовжив грати і зробив собі тріумфальну кар'єру. Він був центровим гравцем нью-йоркських "Янкіз" з 1936 до 1951, й часто вважається найкращим гравцем на цій позиції.

Періко - як може здогадатися читач, це власник крамниці в селі Сантьяго. Він ніколи не з'являється в повісті, але відіграє важливу роль в житті рибалки, бо присилає йому газети з результатами бейсбольних ігор. Це характеризує його як доброго чоловіка, який допомагає старому Сантьяго.

Мартін - як і Періко, Мартін, власник кафе в селі Сантьяго, не з'являється в самій історії. Читач взнає про нього від Маноліна, який часто ходить до Мартіна по вечерю Сантьяго. Як каже старий, Мартін є доброю людиною і заслуговує на те, щоб йому віддячити.

Вістен Гью Оден. "Куди ж ти, куди?.."

- Куди ж ти, куди? - каже вершнику віршник. -
Ущелина челюсті щирить, мов піч!
Де ступиш ногою - потонеш у гною,
Могила поглине, понівечить ніч.

- А знаєш, - плете полохкий палахкому, -
Тумани затлумлять твій шлях до мети,
І погляд твій пильний чи бачить там спальню,
Де пасткою пустка враз пискне: "Лети!"?

- Ти бачиш он птаха? - жах зуху на вухо
Шепоче. - Шурхоче чорнюще в гіллі!
Слідком щось слідкує, ступає, стовпіє!
Ти згинеш - он пляма горить на чолі...

- Вшивайся! - сказав тому віршнику вершник.
- А дзусь! - палахкий полохкому сказав.
- Тебе вони стежать, - відрізав зух жаху
І геть поскакав, од них поскакав.

Вістен Гью Оден. В музеї образотворчого мистецтва

На стражданнях людських зналися добре вони,
Старі ті майстри. Розрізняли вони безпомильно,
Як людині болить - хоча обік неї тим часом
Другий хтось їсть при вікні, чи блукає смутний...
І поки древні діди шанобливо чекають
Народження Божого - в рамцях їхніх картин
Є завше діти поруч, вони не ждуть, а гасають
На ковзанах по замерзлому ставі весело й вільно.
Пам'ятали мистці -
Поки жахливі діються муки,
Десь у куточку, при якомусь там путівці
Собаки живуть собачим життям, повсідалися круки
Й кобила катова треться спокійно об тин.
Наприклад, в "Ікарі" Брейгеля - як всі відводять очі
Далі від лиха. Ратай за плугом не хоче
Крику про поміч почути, його не стривожив сплеск
І, очевидно, нітрохи не схвилювало,
Що білі ноги чиїсь ідуть під зелену воду;
А вишуканий корабель, з якого всю ту пригоду
Видно чудово - хлопчик же впав з небес! -
Мав, певно, власну мету - ну й плив до неї помалу.

Старий і море (скорочено)

"Старий і море" - це історія епічної боротьби між старим, досвідченим рибалкою і найбільшим уловом всього його життя. Сантьяго, старий рибалка кубинець виходить рибалити у море 84 дні поспіль, але щоразу повертається з порожніми руками. Сантьяго мав юного й вірного учня та друга, Маноліна, але батьки примусили хлопця піти від старого, щоб натомість рибалити на іншому човні. Незважаючи на це, юнак продовжує дбати про старого, відвідує його кожного вечора після роботи. Він допомагає старому приносити снасті до хатини, стежить, щоб той мав, що їсти, балакає з ним про американський бейсбол, особливо про улюбленого гравця старого, Джо ді Маджіо. Сантьяго впевнений, що його невдачі скоро закінчаться, тому вирішує наступного дня заплисти далі в море, ніж зазвичай.

Адам Міцкевич. Кримські сонети №18. Аюдаг

Люблю дивитись я із Аюдагу скелі,
Як спінені вали біжать йому до ніг
Рядами чорними - чи, ніби срібний сніг,
На сонці виграють, мов райдуги веселі.

Штурмують мілину вони у буйнім хмелі,
Немов морських потвор іде страшний набіг;
Здобудуть - і назад одходить військо їх,
Корали й перли нам лишивши на тарелі.

Твоя подоба це, поете молодий!
Так грізних пристрастей бушує буревій;
Та ліру ти підняв - і в серці супокій.

Навала відійшла по довгій обороні,
Безсмертні лиш пісні зронивши в час погоні.
За них віки тобі вінком прикрасять скроні.

Адам Міцкевич. Кримські сонети №17. Руїни замку в Балаклаві

Ці замки, що лежать у безладі руїн,-
Сторожа і краса твоя, невдячний Криме!
Тепер уламки це, що гад живе між ними,
Чи гірший, аніж гад, людського роду син,

На вежу сходимо, тут напис є один.
Можливо, це ім'я, що вчинками гучними
Було прославлене. Та час неумолимий
Покрив зелом його серед замшілих стін.

Тут грек на камені різьбив тонкі оздоби,
Монголів Генуя обертала в рабів,
Намаз побожний свій отут хаджі творив.

Тепер тут чорний гриф літа при темнім гробі;
Так в місті, де нема нікого, крім мерців,
Чорніють прапори погребної жалоби.

Адам Міцкевич. Кримські сонети №16. Гора Кікінеїс

М і р з а 

У прірву подивись - простерлось небо долі.
То море; серед хвиль, немовби Птах-гора,
Що грім убив його, перо біля пера
Розкинув снігове в широкому півколі

I білим островом розлігсь по синім полі.
Той острів - хмара то, її не прозира,
Як ночі, зір людський; а то зміяста гра
Стяги вогненної на хмари темнім чолі -

То блискавка. Стривай! Безодня у ногах,
Що має кінь її перелетіть, мов птах!
Скачу! Напохваті держи коня й остроги.

Як зникну - пильно стеж, чи серед скель отих
Ковпак мій промайне пучком пір'їн легких,
Дні - людині вже не знать ції дороги!

Адам Міцкевич. Кримські сонети №15. Дорога над прірвою в Чуфут-Кале

М і р з а   і   м а н д р і в н и к 

М і р з а 

Молися, попусти повіддя, одвернися,
Тут кінським маєш ти довіритись ногам:
Це кінь-розумниця! Він обирає сам
Безпечнішу тропу; поглянь - укляк, піднісся,

Завис над скелею! Додолу не дивися,
Бо оком дна ніяк не досягнеш ти там,
Рукою не махай - не дано крил рукам! -
I навіть думку ти пускати бережися,

Мов бідний якорець в незнану глибину:
Не зачепившися, у водоверть жахну
Потягне човника той якорець до страти.

М а н д р і в н и к 

Я, мірзо, подививсь! В отворі тім земнім
Я бачив... що таке - по смерті розповім,
Бо мовою живих того не розказати.

Адам Міцкевич. Кримські сонети №14. Пілігрим

Країна розкоші прослалась підо мною,
Вгорі - блакить ясна, тут - лиця чарівні.
Чому ж у дальній край так хочеться мені,
Чом ще за дальшою я плачу давниною?

О Литво! Шум лісів, породжених тобою,
Миліший, ніж Байдар всі солов'ї гучні,
І більше я радів твоїй трясовині,
Як цим шовковицям з їх ніжною красою!

На лоні красоти, серед казкових див,
Чом лину серцем я до молодого ранку,
До тої, що колись так ніжно полюбив?

В краю, заказанім для мене, ти, коханко,
Як ходиш по моїх недавніх ще слідах,
Чи згадуєш мене хоч іноді в думках?

Адам Міцкевич. Кримські сонети №13. Чатирдаг

М і р з а 

Побожно тінь твою цілують мусульмани,
О щогло Кримських гір, великий Чатирдаг!
Ти світу мінарет, ти Криму падишах!
Верхів'ям знісшися у хмари і тумани,

Під брамою небес сидиш ти, нездоланний,
Мов ангел Гавриїл, усім лихим на страх;
Ліси - твій темний плащ, сіяє в блискавках
Тюрбан шовковий твій, гарячим злотом тканий,

Чи сонце нас пече, чи отіняє мла,
Чи сарана летить, чи вража рать найшла -
Спокійний, мовчазний, з холодною душею,

Ти, ніби драгоман між небом і землею,
Уважно слухаєш, в ногах прославши грім,
Як розмовляє бог із творивом своїм.

Адам Міцкевич. Кримські сонети №12. Алушта вночі

Свіжішає вітрець, жарота відлягає,
Світильник золотий спада на Чатирдаг,
Розбився на скалки у нього на плечах
I гасне. Мандрівник спинився, поглядає.

Чорніє пасмо гір, дрімотна ніч у гаї,
Шепочуть, мов крізь сон, потоки у садах,
I квітів музика - солодкий ллється пах,
Що для ушей мовчить, до серця промовляє.

Мене вколисують пітьма і тишина,-
Аж от немовби вся гойднулася колиска:
То світлий метеор блакить перетина.

О ноче східна! Ти - неначе одаліска,
Що поцілунками зчаровує до сну
І раптом будить знов жадобу вогняну.

Ернест Хемінгуей. Творчість

Романи

1926 - Весняні води (англ. The Torrents of Spring)
1926 - І сонце сходить (англ. The Sun Also Rises)
1929 - Прощавай, зброє! (англ. A Farewell to Arms)
1937 - Мати чи не мати (англ. To Have and Have Not)
1940 - По кому подзвін (англ. For Whom the Bell Tolls)
1950 - За річкою, в затінку дерев (англ. Across the River and Into the Trees)
1952 - Старий і море (англ. The Old Man and the Sea)

( повністю ) ( скорочено ) ( персонажі ) ( аналіз )

1970 - Острови в потоці (англ. Islands in the Stream)
1986 - Райський сад (англ. The Garden of Eden)
1999 - Світанкова правда (англ. True at First Light)

Ернест Хемінгуей. Біографія (скорочено)

(21 липня 1899 - 2 липня 1961)

Ернест Міллер Хемінгуей один з найвидатніших письменників і журналістів свого часу, народився 21 липня 1899 року в місті Оак-Парк, Чикаго, США. Він родом з простої сім'ї. Хемінгуей почав свій життєвий шлях, працюючи репортером в газеті "Канзас Сіті Стар", був волонтером медичного загону під час Першої світової війни, працював журналістом в Чикаго й врешті став всесвітньо відомим письменником. У 1954 році Хемінгуей став лауреатом Нобелівської премії за свій внесок у літературу.

Список персонажів - Перевтілення. Франц Кафка

Грегор Замза - комівояжер і протагоніст історії. Грегор ненавидить свою роботу, але продовжує працювати, бо відчуває обов'язок сплачувати борг батька й дбати про свою сім'ю. Він перетворився на велику комаху і в такому стані провів решту свого життя. Іншим він здається огидним і не таким, як був колись, але всередині Грегор залишився тим самим. Він щосили намагається примирити рештки своєї людяності із новим фізичним станом.

Грета Замза - сестра Грегора. Юна дівчина на порозі дорослого життя. Спершу вона дуже турбується і співчуває Грегору, але потім ображається на нього, бо наслідки перевтілення Грегора починають негативно впливати на її власне життя.

Батько - батько Грегора. Втратив свій бізнес, що виснажило і емоційно зламало його, але вимушений повернутися на роботу після того, що трапилося з Грегором. Незважаючи на те, що нова робота пішла йому на користь, він дуже ворожо ставиться до Грегора.

Мати - мати Грегора. Тендітна і заклопотана, мати розривається між любов'ю до Грегора і її жаху від нового стану сина. Грета і батько Грегора хочуть захистити її від усієї реальності перетворення її сина.

Хатня робітниця - стара вдова, прибиральниця в домі сім'ї Замза. Її взяли на службу після того, як звільнилася покоївка. Ця грубувата і чесна жінка без страху чи огиди сприймає стан Грегора.

Керівник - шеф Грегора. Недовірливий і владний, він натякає на те, що Грегор погано працює. Побачивши Грегора, він лякається і втікає.

Квартиранти - три тимчасові квартиранти в домі Замза. Для них дуже важливі порядок і чистота, тому їх охоплює жах, коли вони довідуються про Грегора.

Покоївка - перша служанка сім'ї Замза. Вона нажахана тим, яким став Грегор, і просить сім'ю звільнити її.

Життя - це сон. Кальдерон де ла Барка (скорочено)

"Життя - це сон" (ісп. La vida es sueño) - це іспаномовна п'єса, автор якої видатний драматург Педро Кальдерон де ла Барка. Вперше опублікована у 1635 році (або на початку 1636 р.). Це філософська алегорія про місце людини у світі і таємницю життя. П'єса вважається "взірцем Іспанського Золотого Віку драми".

П'єса розповідає нам історію вигаданого персонажа Сехисмундо, польського принца, якого власний батько запроторив у вежу. Король Басиліо вчинив так, щоб уникнути здісненння пророцтва, згідно з яким принц принесе нещастя країні та смерть королю. Басиліо ненадовго звільняє Сехисмундо, але коли принц починає лютувати, король знову його ув'язнює і переконує, що то був тільки сон.

Центральна тема п'єси - конфлікт між волею людини і долею. Це одна з найвідоміших п'єс Кальдерона. Вона також торкається тем протиріччя між снами і реальністю, конфлікту батька і сина. П'єса адаптована для різнопланового виконання на сцені, як роман, а також екранізована.

Смерть матері Юговичів

сербська народна балада

Милий Боже, що за дивне диво!

Ой зібралось військо на Косові,

А в тім війську Юговичів дев'ять,

А десятий Юг-Богдан поважний.

Молить Бога Юговичів мати,

Щоб він дав їй очі соколині

Та ще й білі крила лебедині,

Стендаль. Біографія (скорочено)

(23 січня 1783 - 23 березня 1842)

Анрі-Марі Бейль народився 23 січня 1783 року в місті Ґренобль. Він відомий під псевдонімом Стендаль. Його батько був адвокатом, а мати померла, коли йому було 7 років. Дитинство Стендаля було нещасливим, він страждав від браку уяви в свого батька. Його вихованням займалися тітка і католицький абат Ральян, яких він недолюблював.

Життя - це сон. Хорнада ІІІ. Сцени 9-14

(хорнада І - 1-4, 5-8) (хорнада ІІ - 1-4, 5-9, 10-19) (хорнада ІІІ - 1-8, 9-14)

Сцена дев’ята

Входить Сехисмундо, вдягнутий в звірину шкуру; солдати в бойовому марші; Кларін. Б’ють барабани.

Життя - це сон. Хорнада ІІ. Сцени 10-19

(хорнада І - 1-4, 5-8) (хорнада ІІ - 1-4, 5-9, 10-19) (хорнада ІІІ - 1-8, 9-14)

Сцена десята

Входять Басиліо, Естрелья і почет.

Життя - це сон. Хорнада ІІІ. Сцени 1-8

(хорнада І - 1-4, 5-8) (хорнада ІІ - 1-4, 5-9, 10-19) (хорнада ІІІ - 1-8, 9-14)

ХОРНАДА ІІІ

Вежа Сехисмундо.

Життя - це сон. Хорнада ІІ. Сцени 5-9

(хорнада І - 1-4, 5-8) (хорнада ІІ - 1-4, 5-9, 10-19) (хорнада ІІІ - 1-8, 9-14)

Сцена п’ята

Входить Естрелья.

Життя - це сон. Хорнада ІІ. Сцени 1-4

(хорнада І - 1-4, 5-8) (хорнада ІІ - 1-4, 5-9, 10-19) (хорнада ІІІ - 1-8, 9-14)

ХОРНАДА ІІ

Зала в королівському палаці.

Сцена перша

Басиліо, Клотальдо

Життя - це сон. Хорнада І. Сцени 5-8

(хорнада І - 1-4, 5-8) (хорнада ІІ - 1-4, 5-9, 10-19) (хорнада ІІІ - 1-8, 9-14)


Сцена п’ята

Астольфо і солдати виходять з одного боку, з другого - інфанта Естрелья і придворні дами. За сценою - військова музика і залпи салютів.

Життя - це сон. Хорнада І. Сцени 1-4

(хорнада І - 1-4, 5-8) (хорнада ІІ - 1-4, 5-9, 10-19) (хорнада ІІІ - 1-8, 9-14)

переклад Михайла Литвинця

Дійові особи:

Басиліо, король Полонії.
Сехисмундо, принц.
Астольфо, герцог Московії.
Клотальдо, старий.
Кларін, блазень.
Естрелья, інфанта.
Росáура, знатна дама.
Солдати, почет, музиканти, співаки, слуги, придворні дами.

Дія відбувається у дворі польського короля, у фортеці неподалік і на полі битви.

Про Іллю Муромця та Соловія (скорочено)

Ілля Муромець збирається з рідного села Карачаєва, міста Мурома до Києва на службу до князя Володимира й просить благословення у своїх батьків. Він сідає на коня й вирушає в мандрівку полями й лісами, через річки й озера.

Під Черніговом Ілля Муромець зустрічає трьох татарських царевичів з велетенським військом (40 тис.), які збираються захопити місто. Він бере в руки свого меча й починає нищити ворога, топтати татарських воїнів конем, так щоб жоден не врятувався. Він впіймав трьох царевичів живими й наказує їм їхати в свої царства:

«Та по всьому світу розкажіть,
Що свята Русь не пуста стоїть,
Що святу Русь могутні богатирі бережуть»

Про Іллю Муромця та Соловія

Гей, у славному та у городі у Муромлі,

Та у тому селі та Карачаєві,

Гей, то не старий дуб к землі нагинається

Ой то добрий молодець Ілля Муромець

Батьку-матері уклоняється:

Перевтілення. Франц Кафка (скорочено)

Грегор Замза, комівояжер, прокидається в своєму ліжку й усвідомлює, що він перетворився на велетенську комаху. Він озирається довкола, але не помічає в кімнаті нічого дивного, тому вирішує продовжити спати, щоб забути про те, що трапилося. Він намагається перевернутися на бік, але йому це не вдається з цим новим тілом - він лежить на своїй твердій, випуклій спині й не може поворушитися. Він намагається почухати живіт, але, коли торкається себе одною зі своїх багатьох нових кінцівок, йому стає огидно від самого себе. Грегор думає про те, яке жахливе життя комівояжера, і як йому хотілося б звільнитися, якби його батьки й сестра не були такими залежними від його зарплати. Він повертається до годинника й бачить, що проспав і запізнився на потяг, яким мав їхати на роботу.