четвер, 23 жовтня 2014 р.

Визначення поезії. Борис Пастернак

Це - загуслий заливистий свист,
Це - при березі лускіт льодинок.
Це - умерзлий у темряву лист,
Це - кількох солов'їв поєдинок.

Це - солодкий притихлий горох,
Це - усесвіту сльози в лопатках,
Це - з пюпітрів і флейт - Фігаро
Круто валиться градом на грядку.

Все, що ночі важливо знайти
У купальницькім плесі бездоннім.
І зорю до садка донести
На тремтячій вологій долоні.

Духота - наче дошка плеската.
Жар небесний - не вичаха.
Цим зіркам до лиця б реготати,
Але всесвіт - містина глуха.


Перекладач: А.Кичинський 

***

Это - круто налившийся свист,
Это - щелканье сдавленных льдинок.
Это - ночь, леденящая лист,
Это - двух соловьев поединок.

Это - сладкий заглохший горох,
Это - слезы вселенной в лопатках,
Это - с пультов и с флейт - Figaro
Низвергается градом на грядку.

Всё, что ночи так важно сыскать
На глубоких купаленных доньях,
И звезду донести до садка
На трепещущих мокрых ладонях.

Площе досок в воде - духота.
Небосвод завалился ольхою,
Этим звездам к лицу б хохотать,
Ан вселенная - место глухое.