Ілля Муромець збирається з рідного села Карачаєва, міста Мурома до Києва на службу до князя Володимира й просить благословення у своїх батьків. Він сідає на коня й вирушає в мандрівку полями й лісами, через річки й озера.
Під Черніговом Ілля Муромець зустрічає трьох татарських царевичів з велетенським військом (40 тис.), які збираються захопити місто. Він бере в руки свого меча й починає нищити ворога, топтати татарських воїнів конем, так щоб жоден не врятувався. Він впіймав трьох царевичів живими й наказує їм їхати в свої царства:
«Та по всьому світу розкажіть,Відкриваються міські ворота Чернігова й мешканці виходять до Іллі Муромця. Вони просять його стати їхнім воєводою й керувати ними. Але козак відмовляється й просить показати йому дорогу до Києва. Чернігівці розповідають, що вже давно нікому не вдається доїхати до Києва прямою дорогою:
Що свята Русь не пуста стоїть,
Що святу Русь могутні богатирі бережуть»
«Ой тото пряма дорога у славен город КиївВони пояснюють, що в лісі поселився Соловій-розбійник, який нікого не пропускає.
Заросла лісами Бринськими,
Уже тридцять літ простою дорогою
в Київ не їжджено.»
«Як засвистить Соловій по-солов'їному,Тому найближча дорога в Київ - 500 верств, але якщо в об'їзд, то ціла тисяча.
Як закричить він по-звіриному,
Як зашипить по-зміїному,
Так усі трави-мурави в'януть,
Усі квіти обсипаються,
А хто близько з людей,
Так всі мертві лежать.»
Ілля Муромець попрощався з чернігівцями й вирушив до Києва простою дорогою через Бринські ліси. По дорозі він рве дуби й вимощує з них мости, укладає прямий шлях.
Біля річки Самородної Ілля Муромець зустрічає Соловія-розбійника. Козак підбадьорює свого коня, щоб той не боявся свисту розбійника. Він бере лук і стрілу й промовляє.
«Лети, моя стріло калена,Ілля Муромець пускає стрілу, яка вцілила Соловію в праве око, а вилетіла лівим вухом. Потім він закував розбійника у кайдани й повіз з собою у Київ.
Вище лісу стоящего,
Нижче облака ходящего,
Та попади, стріло,
Соловію в праве око!»
У Києві Ілля Муромець залишає Соловія в княжому дворі й наказує йому нікуди не втікати, бо він нього він й так ніде не сховається.
В княжих палатах Ілля Муромець вклоняється князеві і княжній. Князь Володимир питається, звідки козак родом і чий він син. Ілля відповідає на питання князя і пояснює, навіщо він приїхав до Києва.
«А приїхав я у стольний город КиївКнязь питається, якою дорогою їхав Ілля - прямої чи в об'їзд. Ілля Муромець розповідає, що виїхав з дому ще вранці і хотів до полудня бути в Києві, але по дорозі з ним трапилися три пригоди (визволив Чернігів; вимостив шлях до Києва; піймав і привіз до Києва Соловія).
Послужити більше, князю мій, вірою-правдою,
Оборонять Русь святую,
Віру християнськую православную».
Князь Володимир зі своїми боярами і князями виходить у двір подивитися на Соловія-розбійника. Князь наказує розбійнику:
«Ой ти, Соловію-розбійнику,
Засвищи ти по-солов'їному,
Закричи ти по-звіриному,
Засичи ти по-зміїному»
Але Соловій каже, що він не слуга князя, бо це Ілля його піймав. Ілля Муромець ще остерігається свого полоненого, тому відповідає на це:
«Засвищи, Соловію, напівсвисту,Соловій-розбійник просить налити йому зелен-вина, а коли випиває чару, починає свистіти з усієї сили. Він того свисту позривало дахи княжих теремів, повипадали шибки, по всьому Києву ожеребилися вагітні кобили. Всі присутні на княжому дворі попадали на землю, мов снопи.
Закричи ти та напівкрику,
Зашипи ти та напівшипу!»
Сам князь Володимир стольнокиївськийІлля Муромець насварив Соловія, бо той не послухався його наказу свистіти на пів сили. Але Соловій відповів, що вчинив так, бо відчув свій близький кінець. Після цього Ілля Муромець відвів розбійника на Куликове поле, де відрубав йому голову.
По двору кругом біжить,
Куньовою шубою вкривається.
З тої пори не стало на святій Русі Соловія-розбійника, а славний козак Ілля Муромець прославився по всім землям, віднині й довіку.
