Пастораль

Термін «пастораль» зазвичай відноситься до літературного або художнього жанру, який зображує природний світ, часто через ідеалізовані зображення сільського життя та сільської місцевості. Це також може стосуватися способу життя, способу мислення або історичного періоду, що характеризується зосередженістю на природі, сільській простоті та простому житті пастухів, фермерів чи інших сільських працівників.

У літературі в пасторальних творах часто зустрічаються теми природи, кохання, ідеалізації сільського життя. Цей жанр можна простежити до стародавньої Греції, де такі поети, як Теокріт, писали ідилічні вірші про життя пастухів і красу світу природи. Пасторальні твори можна знайти в різних літературних формах, включаючи поезію, драму та прозу.

У мистецтві пасторальні теми можна побачити в картинах, малюнках та інших образотворчих роботах, які зображують сільські пейзажі, тварин і людей, що займаються сільським господарством чи іншими видами сільської діяльності.

У сучасній культурі термін «пастораль» іноді використовується для позначення різних форм терапії або консультування, які передбачають проведення часу в природних умовах як засіб сприяння зціленню, релаксації та ментальному здоров’ю.

Література

Література — це форма творчого письма, яка досліджує та виражає людський досвід, часто за допомогою мови, наративу та оповіді. Вона охоплює широкий спектр жанрів, включаючи поезію, драму, художню та науково-популярну літературу, і часто розглядається як форма мистецтва, яка може передавати складні емоції, ідеї та перспективи.

Література може бути написана в багатьох різних стилях, від простих і зрозумілих до дуже складних і експериментальних, і може досліджувати широкий спектр тем, включаючи кохання, втрату, конфлікти та пошук сенсу буття. Вона також може надати уявлення про різні культури, історичні періоди та соціальні проблеми, а також може використовуватися для навчання, інформування та натхнення.

Загалом література є потужною формою вираження, яка може забезпечити як розвагу, так і освіту, допомагаючи нам краще зрозуміти себе, наш світ і людей навколо нас.

Григорій Сковорода. Афоризми

Бджола та Шершень. Григорій Сковорода

— Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.

— Ти поважний дурень, пане раднику,— відповіла Бджола.— Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.

Сила:

Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. Багато шершнів без пуття кажуть: нащо сей, до прикладу, студент учився, а нічого не має? Нащо, мовляв, учитися, коли не матимете достатку?.. Кажуть се незважаючи на слова Сіраха: "Веселість серця — життя для людини" — і не тямлять, що природжене діло є для неї найсолодша втіха. Погляньте на життя блаженної натури і навчітеся. Спитайте вашого хорта, коли він веселіший? — Тоді,— відповість вам,— коли полюю зайця.— Коли заєць смачніший? — Тоді,— відповість мисливець,-коли добре за ним полюю.

Погляньте на кота, що сидить перед вами, коли він куражніший? Тоді, коли всю ніч бродить або сидить біля нори, хоча, зловивши, й не їсть миші. Замкни в достатку бджолу, чи не помре з туги, в той час, коли можна їй літати по квітоносних лугах? Що гірше, ніж купатися в достатку і смертельно каратися без природженого діла? Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла. І немає більшої радості, аніж жити за покликанням. Солодка тут праця тілесна, терпіння тіла і сама смерть його тоді, бо душа, володарка людини, втішається природженим ділом. Або так жити, або мусиш умерти. Старий Катон чим мудрий і щасливий? Не достатком, не чином тим, що йде за натурою, як видно з Ціцеронової книжечки "Про старість"...

Але ж розкусити треба, що то значить-жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: "Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним".

Маруся Чурай. Дума про Марусю Богуславку

Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»