* (лат.) про свободу
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!
середа, 6 травня 2015 р.
понеділок, 4 травня 2015 р.
Чекаючи на Ґодо. Семюел Беккет (скорочено)
Двоє чоловіків, Володимир та Естраґон, зустрічаються поблизу дерева. Вони балакають на різні теми та з'ясовують, що обидва чекають тут на чоловіка на ім'я Ґодо. Поки вони чекають, заходять іще двоє чоловіків. Поззо йде на ринок, щоб продати там свого раба Лакі. Він зупиняється на хвильку, щоб поговорити з Володимиром та Естраґоном. Лакі розважає їх танцями та роздумами, після чого Поззо та Лакі йдуть геть.
Після того, як йдуть Поззо та Лакі, з'являється хлопець, який каже Володимиру, що його прислав Ґодо. Він каже Володимиру, що Ґодо сьогодні не прийде, але він неодмінно з'явиться завтра. Володимир іще трохи розпитує хлопця про Ґодо, після чого той іде. Володимир та Естраґон вирішують, що треба теж іти, але залишаються стояти нерухомо, і в цей час опускаються завіси.
Наступної ночі Володимир та Естраґон знову зустрічаються біля дерева й чекають на Ґодо. Лакі та Поззо знову приходять, але цього разу Поззо сліпий, а Лакі німий. Поззо не пам'ятає того, як вже зустрічав тут двох чоловіків минулої ночі. Вони йдуть далі, але Володимир та Естраґон продовжують чекати.
Невдовзі після цього приходить хлопець і знову каже Володимиру, що Ґодо сьогодні не прийде. Він наполягає на тому, що не говорив із Володимиром учора. Хлопець йде, Естраґон та Володимир вирішують розійтися, але знову стоять незворушно, поки опускається завіса, на чому й закінчується п'єса.
Після того, як йдуть Поззо та Лакі, з'являється хлопець, який каже Володимиру, що його прислав Ґодо. Він каже Володимиру, що Ґодо сьогодні не прийде, але він неодмінно з'явиться завтра. Володимир іще трохи розпитує хлопця про Ґодо, після чого той іде. Володимир та Естраґон вирішують, що треба теж іти, але залишаються стояти нерухомо, і в цей час опускаються завіси.
Наступної ночі Володимир та Естраґон знову зустрічаються біля дерева й чекають на Ґодо. Лакі та Поззо знову приходять, але цього разу Поззо сліпий, а Лакі німий. Поззо не пам'ятає того, як вже зустрічав тут двох чоловіків минулої ночі. Вони йдуть далі, але Володимир та Естраґон продовжують чекати.
Невдовзі після цього приходить хлопець і знову каже Володимиру, що Ґодо сьогодні не прийде. Він наполягає на тому, що не говорив із Володимиром учора. Хлопець йде, Естраґон та Володимир вирішують розійтися, але знову стоять незворушно, поки опускається завіса, на чому й закінчується п'єса.
неділя, 29 березня 2015 р.
Оноре де Бальзак. Творчість
Віршована драма
Кромвель (фр. Cromwell, 1819)
Незавершені твори
Корсар (фр. Le Corsaire, опера)
Sténie
Falthurne
Corsino
Опубліковано під псевдонімом
під псевдонімом "Lord R'Hoone", в співавторстві
Спадкоємиця Біраг (фр. L'Héritière de Birague, 1822)
Жан-Луї (фр. Jean-Louis, 1822)
під псевдонімом "Horace de Saint-Aubin"
Клотільда де Лузіньян (фр. Clotilde de Lusignan, 1822)
Le Centenaire (1822)
Вікарій Ардени (фр. Le Vicaire des Ardennes, 1822)
La Dernière Fée (1823)
Annette et le Criminal (Argow le Pirate) (1824)
Wann-Chlore (1826)
Опубліковано анонімно
Du Droit d'aînesse (1824)
Неупереджена історія єзуїтів (фр. Histoire impartiale des Jésuites, 1824)
Кодекс чесних людей (фр. Code des gens honnêtes, 1826)
Вибрані твори з "Людської комедії"
Шуани (фр. Les Chouans, 1829)
Сарацинка (фр. Sarrasine, 1830)
Шагренева шкіра (фр. La Peau de chagrin, 1831)
Невідомий шедевр (фр. Le Chef-d'œuvre inconnu, 1831)
Полковник Шабер (фр. Le Colonel Chabert, 1832)
Турський священик (фр. Le Curé de Tours, 1832)
Дівчина з золотими очима (фр. La Fille aux yeux d'or, 1833)
Євгенія Гранде (фр. Eugénie Grandet, 1833)
Шлюбний контракт (фр. Le Contrat de mariage, 1835)
Батько Горіо (фр. Le Père Goriot, 1835)
Лілея долини (фр. Le Lys dans la vallée, 1835)
La Rabouilleuse (1842)
Урсула Міруе (фр. Ursule Mirouët, 1842)
Тридцятирічна жінка (фр. La Femme de trente ans, 1829-1842)
Втрачені ілюзії (фр. Illusions perdues, I, 1837; II, 1839; III, 1843)
Кузина Бетта (фр. La Cousine Bette, 1846)
Кузен Понс (фр. Le Cousin Pons, 1847)
Розкоші і злидні куртизанок (фр. Splendeurs et misères des courtisanes, 1847)
П'єси
Школа домогосподарства (фр. L'École des ménages, 1839)
Вотрен (фр. Vautrin, 1839)
Надії Кіноли (фр. Les Ressources de Quinola, 1842)
Памела Жиро (фр. Paméla Giraud, 1842)
Мачуха (фр. La Marâtre, 1848)
Ділок (фр. Mercadet ou le faiseur, 1848)
Оповідання
Гумористичні оповідання (фр. Contes drolatiques, 1832–37)
La Grande Bretèche
An Episode of terror
Кромвель (фр. Cromwell, 1819)
Незавершені твори
Корсар (фр. Le Corsaire, опера)
Sténie
Falthurne
Corsino
Опубліковано під псевдонімом
під псевдонімом "Lord R'Hoone", в співавторстві
Спадкоємиця Біраг (фр. L'Héritière de Birague, 1822)
Жан-Луї (фр. Jean-Louis, 1822)
під псевдонімом "Horace de Saint-Aubin"
Клотільда де Лузіньян (фр. Clotilde de Lusignan, 1822)
Le Centenaire (1822)
Вікарій Ардени (фр. Le Vicaire des Ardennes, 1822)
La Dernière Fée (1823)
Annette et le Criminal (Argow le Pirate) (1824)
Wann-Chlore (1826)
Опубліковано анонімно
Du Droit d'aînesse (1824)
Неупереджена історія єзуїтів (фр. Histoire impartiale des Jésuites, 1824)
Кодекс чесних людей (фр. Code des gens honnêtes, 1826)
Вибрані твори з "Людської комедії"
Шуани (фр. Les Chouans, 1829)
Сарацинка (фр. Sarrasine, 1830)
Шагренева шкіра (фр. La Peau de chagrin, 1831)
Невідомий шедевр (фр. Le Chef-d'œuvre inconnu, 1831)
Полковник Шабер (фр. Le Colonel Chabert, 1832)
Турський священик (фр. Le Curé de Tours, 1832)
Дівчина з золотими очима (фр. La Fille aux yeux d'or, 1833)
Євгенія Гранде (фр. Eugénie Grandet, 1833)
Шлюбний контракт (фр. Le Contrat de mariage, 1835)
Батько Горіо (фр. Le Père Goriot, 1835)
Лілея долини (фр. Le Lys dans la vallée, 1835)
La Rabouilleuse (1842)
Урсула Міруе (фр. Ursule Mirouët, 1842)
Тридцятирічна жінка (фр. La Femme de trente ans, 1829-1842)
Втрачені ілюзії (фр. Illusions perdues, I, 1837; II, 1839; III, 1843)
Кузина Бетта (фр. La Cousine Bette, 1846)
Кузен Понс (фр. Le Cousin Pons, 1847)
Розкоші і злидні куртизанок (фр. Splendeurs et misères des courtisanes, 1847)
П'єси
Школа домогосподарства (фр. L'École des ménages, 1839)
Вотрен (фр. Vautrin, 1839)
Надії Кіноли (фр. Les Ressources de Quinola, 1842)
Памела Жиро (фр. Paméla Giraud, 1842)
Мачуха (фр. La Marâtre, 1848)
Ділок (фр. Mercadet ou le faiseur, 1848)
Оповідання
Гумористичні оповідання (фр. Contes drolatiques, 1832–37)
La Grande Bretèche
An Episode of terror
пʼятниця, 20 березня 2015 р.
Анекдот
Анекдот - це коротка дотепна правдива історія, оповідання про випадок із побутового життя з несподіваним кумедним закінченням.
Слово "анекдот" походить від грецького anekdota, що означає "не опубліковане". Спершу слово використовувалося в значенні "таємний чи особистий випадок" - розповіді, які не годилися для того, щоб їх друкувати. Зараз можна зустріти також вживання слова для опису чогось неправдоподібного (напр. анекдотична ситуація). Але найчастіше анекдотом називається "смішна історія про щось, що трапилося насправді".
Слово "анекдот" походить від грецького anekdota, що означає "не опубліковане". Спершу слово використовувалося в значенні "таємний чи особистий випадок" - розповіді, які не годилися для того, щоб їх друкувати. Зараз можна зустріти також вживання слова для опису чогось неправдоподібного (напр. анекдотична ситуація). Але найчастіше анекдотом називається "смішна історія про щось, що трапилося насправді".
Стилет чи стилос? Євген Маланюк
Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.
Там дивний ліс зітхає ароматом
І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць,
Співа трава, ніким ще не зім’ята,
І вабить сном солодких таємниць,
Там зачарують гіпнотичні кобри
Під пестощі золототілих дів…
А тут — жаха набряклий вітром обрій:
Привабить, зрадить, і віддасть воді.
Та тільки тут веселий галас бою —
Розгоном бур і божевіллям хвиль.
Безмежжя! Зачарований тобою,
Пливу в тебе! В твій п’яний синій хміль!
30.08.1924
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.
Там дивний ліс зітхає ароматом
І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць,
Співа трава, ніким ще не зім’ята,
І вабить сном солодких таємниць,
Там зачарують гіпнотичні кобри
Під пестощі золототілих дів…
А тут — жаха набряклий вітром обрій:
Привабить, зрадить, і віддасть воді.
Та тільки тут веселий галас бою —
Розгоном бур і божевіллям хвиль.
Безмежжя! Зачарований тобою,
Пливу в тебе! В твій п’яний синій хміль!
30.08.1924
Підписатися на:
Дописи (Atom)