ЗНО-2018. Список творів з української літератури

---

Усна народна творчість

---

Історичні пісні "Ой Морозе, Морозенку" (читати), "Чи не той то Хміль" (читати)

Маруся Чурай "Віють вітри" (читати), "Засвіт встали козаченьки" (читати), "Дума про Марусю Богуславку" (читати)

Балада "Ой летіла стріла"

---

Давня українська література

---

"Повість минулих літ" (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги)

"Слово про похід Ігорів"

Григорій Сковорода "De libertate" (читати), "Всякому місту – звичай і права" (читати), "Бджола та Шершень" (читати), афоризми (читати)

Анна Ахматова. Довкола жовтий вечір ліг

Широк и желт вечерний свет,
Нежна апрельская прохлада.
Ты опоздал на много лет,
Но все-таки тебе я рада.

Сюда ко мне поближе сядь,
Гляди веселыми глазами:
Вот эта синяя тетрадь -
С моими детскими стихами.

Прости, что я жила скорбя
И солнцу радовалась мало.
Прости, прости, что за тебя
Я слишком многих принимала.

Олександр Пушкін. До А.П. Керн

Я мить чудову пам'ятаю,
Коли мені з'явилась ти,
Як осяйне видіння раю,
Як чистий геній красоти.

В сумній холодній безнадії,
В людській тривожній метушні
Звучав твій голос, наче мрії,
У снах з'являлась ти мені.

Йшли роки. Мрії чарівничі
Розвіяв вітер часу злий,
І я забув твоє обличчя,
Твій стан і голос ніжний твій.

У глушині важкій вигнання
Минали дні мого життя
Без божества і без кохання,
Без сліз, натхнення, без чуття.

Та знов душею воскресаю,
Моїм очам з'явилась ти,
Як осяйне видіння раю,
Як чистий геній красоти.

І серце б'ється знов огнисто,
В моїй душі воскресли знов
І божество, й натхнення чисте,
Й життя, і сльози, і любов.

Перекладач: В. Сосюра

Олександр Пушкін. Творчість

Поеми

1820 – Руслан и Людмила
1820–21 – Кавказский пленник
1821 – Гавриилиада
1821–22 – Братья разбойники
1823 – Бахчисарайский фонтан
1824 – Цыганы
1825 – Граф Нулин
1829 – Полтава
1830 – Домик в Коломне
1833 – Анджело
1833 – Медный всадник
1825–1832 (1833) – Евгений Онегин

Драми

1825 – Борис Годунов
1830 – Маленькие трагедии; цикл коротких п'єс:

• Каменный гость
• Моцарт и Сальери
• Скупой рыцарь
• Пир во время чумы

Проза

1828 – Арап Петра Великого (незавершений історичний роман)
1831 – Повести покойного Ивана Петровича Белкина; цикл повістей:

• Выстрел
• Метель
• Гробовщик
• Станционный смотритель
• Барышня-крестьянка

1834 – Пиковая дама (світська повість з містичними елементами)
1834 – Кирджали (повість)
1834 – История Пугачева (повість)
1836 – Капитанская дочка (історичний роман або повість)
1836 – Путешествие в Арзрум (мандрівні нариси)
1836 – Рославлев (незавершена повість)
1837 – История села Горюхина (незавершена повість)
1837 – Египетские ночи (незавершена повість)
1841 – Дубровский (повість; не підготована до друку, можливо, незавершена)

Віршовані казки

1825 – Жених
1830 – Сказка о попе и о работнике его Балде
1830 – Сказка о медведихе (не завершена)
1831 – Сказка о царе Салтане
1833 – Сказка о рыбаке и рыбке
1833 – Сказка о мертвой царевне
1834 – Сказка о золотом петушке

Вірші

Олександр Пушкін. До моря

Прощай, стихіє в вольній силі!
Останній раз тепер мені
Ти котиш півпрозорі хвилі,
Красою сяєш в далині.

Мов друга журні нарікання,
Мов клич його в прощальний час,
Твій дружній шум серед світання
Почув я тут в останній раз.

Душі моєї світла мріє!
Як часто берегом твоїм
Я тут ходив, носив надії
У серці тихім і сумнім.

Як я любив твої припливи,
Глухий твій шум, безодні глас,
І тишину в вечірній час,
І хвиль свавільних переливи!

Покірний парус на човні
Пливе, незайманий тобою,
У тихі ночі, в світлі дні.
Та враз ти зводишся з прибою,
І кораблі лежать на дні.

Хотів навіки я лишити
Докучні, сірі береги,
З тобою дихати і жити
І на хребтах твоїх носити
Жар поетичної снаги.

Ти ждало, кликало... Надію
Несла в журбі душа моя:
Хоч я любив тебе, як мрію,
Та на землі лишився я...

Навіщо жаль? Куди б я нині
Не йшов у ці тривожні дні,
Одне ім'я в твоїй пустині
На душу проситься мені.

На скелі є гробниця в славі,
Де взяв його холодний сон:
Там спогадання величаві,
Як загасав Наполеон.

Спочив у муці він шаленій,
І вслід за ним, як бурі шум,
Від нас відходить інший геній,
Володар інший наших дум.

Його оплакала свобода,
Віддав він світу свій вінець.
Шуми, клекоче хай негода:
Він був, о море, твій співець!

Твій образ вольний і широкий
Кипів у нім, як дух борні,
Він був, як ти, хмурний, глибокий,
Страшний в своїй самотині.

І світ спустів... Мені-бо всує
Куди б не виніс океан, -
Одна судьба в людей існує, -
Бо де добро - то там вартує
Чи то освіта, чи тиран.

Прощай же, море! Не забуду
Твою красу, твої дари,
І довго, довго чути буду
Твій шум у тихі вечори.

В ліси, в поля, в піски сипучі,
Тобою повний, понесу
Твої затоки й сині кручі,
І сонце, й тінь, і хвиль красу.