Кримські сонети (пл. Sonety krymskie) – цикл 18 сонетів, в яких описується мандрівка Адама Міцкевича в Крим, опубліковані в 1826 році разом з циклом віршів про кохання (т.зв. Одеські сонети) в одній збірці "Сонети".
Цей цикл також свідчить про зацікавлення Міцкевича Сходом. В той час тема Сходу була дуже популярною серед студентів Вільнюський Університету, багато хто вивчав орієнталістику в Петербурзі. Поет, вимушений перебувати в Росії, оминув Одесу й натомість вирушив у мандрівку, яка виявилася подорожжю до зовсім іншого світу, першим творчим втаємниченням у орієнтальний Схід.
Кримські сонети описують пригоди й культуру Сходу, а також оповідають про розпач поета - пілігрима, вигнанця, який сумує за вітчизною, звідки його насильно вислав ворог. Розповідь зазвичай ведеться від першої особи однини, хоча часом про переживання мандрівника нам розповідає безсторонній оповідач. Він зустрічає мешканця Криму - татарського князя Мірзу, який є уособленням мусульманської релігії, культури, а також татарської і турецької мови.
Ліричний герой
В сонетах читача вражає багатогранність ліричного героя:
вигнанець - таємничий, сумує за Литвою, прислухаючись навіть до найменшого голосу з дому; він почувається самотнім й загубленим в безкінечно великих просторах, ізольований від інших людей, страждає від нерозділеного кохання, переповнений гіркотою й стражданням; його спогади сповнені горем й прокляттями.
мандрівник - намагається заглушити біль збором нових вражень й досвіду, звідси така інтенсивність відчуттів, захоплення й замилування величчю природи (степу, моря, гір); він постає туристом, який відвідує екзотичні краї; бачить природу, як елемент, що поглинає людські творіння й руйнує сліди чужого порядку - цивілізації; лише пам'ять є порятунком від смерті культури.
пілігрим - страждання, швидкоплинність і смерть є джерелом питання про метафізичний порядок світу; шукає відповіді в контакті з дикою природою Криму - бачить його як знак нескінченності; Мірза - людина Сходу, що живе в постійному контакті з природою, провідник пілігрима, який вказує йому шлях до розуміння сутності природи, яка переводить у видиму форму мову Бога. Подорож степами, горами й обривами є паломництвом до святих місць, де крізь "щілини світу" можна побачити його інший, зазвичай не видимий бік; рух вгору, радість і жах, неможливість висловити свої переживання.
поет - шукає нові засоби вираження; поезія стає для нього способом опанувати хаос емоційних переживань, своєрідною автотерапією і носієм індивідуальної пам'яті.
Сонети
- Акерманські степи ( читати | аналіз )
- Морська тиша ( читати | аналіз )
- Плавба ( читати | аналіз )
- Буря ( читати | аналіз )
- Вигляд гір із степів Козлова ( читати | аналіз )
- Бахчисарай ( читати | аналіз )
- Бахчисарай уночі ( читати | аналіз )
- Гробниця Потоцької ( читати | аналіз )
- Могили гарему ( читати | аналіз )
- Байдари ( читати | аналіз )
- Алушта вдень ( читати | аналіз )
- Алушта вночі ( читати | аналіз )
- Чатирдаг ( читати | аналіз )
- Пілігрим ( читати | аналіз )
- Дорога над прірвою в Чуфут-Кале ( читати | аналіз )
- Гора Кікінеїс ( читати | аналіз )
- Руїни замку в Балаклаві ( читати | аналіз )
- Аюдаг ( читати | аналіз )
